- І що... - нарешті змушує себе заговорити. - Що ти бажаєш на Різдво? Техьон піднімає погляд. Дивиться невідривно, перебирає пальцями низ безглуздого светра з оленями, який йому подарувала мама торік, і кліпає своїми довгими віями, медовими очима бродячи по збентеженому обличчю навпроти. У них, цих медових очах, непідробно читається пристрасне «тебе», вигравіюване на дні зіниць палким серцем, що зараз горить нестерпно.