Чонгуку сниться один і той самий страшний сон, і це є не збіг, адже після сну у нього з'являється дивне відчуття. З переходом в нову школу він зустрічає Чіміна, з яким у нього зав'язався конфлікт. Тільки саме цей придурок і зможе вирішити проблему зі снами.

У цьому світі, де злидні вулицями гуляють, а неблагополуччя повітря насичує, однозначно не вистачає любові

Техьон про диких знав зовсім трохи. Майже нічого, якщо бути точнішим. Загальні речі, прослухані колись на уроках географії. Їхні світи рідко пересікались, тому і потреби як такої не було. А потім цей студентський похід у гори, незрозумілі звуки, різкий запах... І наступне, що він побачив - темні, кам'яні стіни свого тимчасового прихистку, порізані слабкими оранжевими відблисками дрібного вогню.

допоки фетіль горітиме...

- Кусатись уже не хочеш? - запитує, натякаючи. Чонгук сповільнює темп, оцінюючи реальність такого питання по інтонації, тому що єдине джерело - місяць - уже не світить. Блискавиця знову проходить між хмарами, освічуючи Техьона, велично завмерлого. Його оголене через сповзлий воріт халата плече, зухвалий погляд з-під знову спалого на очі волосся та зарозумілу посмішку, яка здіймає справжню бурю всередині. Саме тому у відповідь він посміхається, на мить ховаючи обличчя у згині ліктя. - Я не знав, що мені можна.

Коли сотні демонів душі будуть готові знищити його, знайдеться той, хто подарує світло. І соняхи проростуть...