Смерть. Повсюди всіх оточує одне дійство, яке поєднує всіх. Вона стала правою рукою Арії, до якої вона вже звикла, як до рідної. Більше не було вагань, страху чи тремтіння зробити щось не так. З часом вона викарбувала навички до ідеалу. І ось, чергове замовлення. Нічого складного, прибрати чергову людину, яка комусь заважає. Це не просто людина, це ходяче нагадування про минуле, яке вона намагалась там і залишити. Він же чекав на цю зустріч, з людиною, яка обманула його, обвила вокруг пальця, граючи з його довірою, як мʼякою іграшкою. І вона зіткнулась з тим, чого всіма силами намагалась оминати. Помста. І тепер, находячись в руках одного з найгіршого вбивці , вона відчує всю ненависть Яна на собі. Ненависть це ж теж почуття? Які вона давно не відчувала ні до кого. «Одного дня ти відчуєш все, що накопичувалось в тобі весь цей час. Воно зійде океаном, поглинаючи тебе всю і відразу. І того дня ти зрозумієш, скільки всього накоїла і пожалієш. Це буде зʼїздати тебе з середини. І я обіцяю, я буду поруч з тобою. Поруч, щоб спостерігати і насолоджуватись твоїми стражданнями.»

Коли сімнадцятирічна Емілія Монтгомері дізнається, що її мати виходить заміж за мільйонера, вона не очікує, що це змінить все її життя. Переїзд у розкішний маєток, вступ до престижного коледжу, нові можливості... Але разом із ними - і нові вороги. Її зведений брат, Влад, входить у місцеву еліту: багаті, красиві, впливові. Він зустрічає її холодною байдужістю, але це навіть краще, ніж відверта ненависть, яку до неї відчуває головний зірковий хлопець коледжу - Максим Левченко. З першого дня він перетворює її життя на хаос: дошкульні жарти, підстави, приниження... Але в його очах є щось більше, ніж просто злість. Емілія не розуміє, чому він так ненавидить її. Вона навіть не знає, що вже зустрічала його багато років тому - у дитячому садочку, де колись ненавмисно зруйнувала його життя, зробивши посміховиськом для всіх дітей. Вона забула той день. А він пам'ятає кожну деталь. Але коли минуле починає відкривати свої таємниці, все, що вони знали про себе і одне про одного, перевертається з ніг на голову. Що, якщо за ненавистю ховається щось зовсім інше? Справжня небезпека сховалась в тіні.

Нас завжди поглинає щось важливе і таке міцне, що навряд чи випустить з обіймів. Ніколь виросла в сімʼї поліцейського та пристойної громадянинки, де її навчали любові, співчуття та справедливості. Та чи існує ця справедливість, коли достойного поліцейського вбивають, прикривають це збігом обставин і неповнолітній донці не вірять? Ніколь прагнула дізнатись правду. Ще більше поглинало почуття справедливості. Та чи буде достатньо сміливості визнати, що вона прагне помсти? Не справедливої, не співчутливої, а жорстокої та поглинаючої? Чи дозволить вона собі кохання, яке таке заборонене і спокусливе?