з ароматом кави , яка заходить в самі ніздрі , а на язику гіркота , Техьон створює нові життя .

- Мені подобається ваш хід думок, - зізнається Чонгук, склавши руки на грудях. - Тоді, може дозволите працювати разом з вами?

І нехай мій світ сірий, я хочу намалювати тобі веселку, аби твоя сонячна посмішка була тільки моєю

Він щодня проходив повз кав'ярню. Без парасолі. Без привітання. Техьон не знав, хто він - просто малював його знову і знову. Аж поки не залишив малюнок. Аж поки незнайомець не зайшов усередину. Це історія не про пристрасть - про тишу. Про двох, які більше не хочуть тікати. Про дощ, у якому хочеться залишитись, якщо поруч хтось живий.

У світі шоу-бізнесу, де кожен крок під прицілом, Чонгук і Техьон таємно плекають заборонене кохання, відоме лише вузькому колу близьких друзів. Але одне випадкове фото, яке потрапило у мережу, пости і дрібні, ледь помітні деталі у соцмережах перетворюють їхній секрет на справжній скандал. Під тиском безжального агентства і серед звинувачень фанатів їм доведеться зробити доленосний вибір: залишитися в тіні чи вийти на світло, щоб захистити своє кохання.

- твій крик у ту ніч досі мені в кошмарах сниться. на підлозі досі видно червону пляму крові, а в кімнаті часто сидить твій дух.

На землі Нового Світу, що збудований на кістках праведників, усіяний кров'ю сотень невинних душ і посвячений уламками того гуманізму й демократії, що була до.

В гуртожитку часто вимикають опалення. Тому все частіше біля чонгукового ліжка лежить тепла худі. Проте вона не гріє так, як би хотілося. Або ж просто маленька історія про тегуків.

- У тебе такі холодні руки, - чи то здавалося Техьону, чи Чонгук дійсно шепотів. - То ти надто гарячий, - фраза, за яку він картатиме себе ще не одну ніч, і згадуватиме б'ючи себе долонею по щоці.