- У тебе такі холодні руки, - чи то здавалося Техьону, чи Чонгук дійсно шепотів. - То ти надто гарячий, - фраза, за яку він картатиме себе ще не одну ніч, і згадуватиме б'ючи себе долонею по щоці.

- Ти натурал? - Ти наркоман?

Про надумані проблеми, дурні рішення і неймовірні кінцівки.

... але вийшло, як завжди. І не те, щоб він про це шкодував.

Збірка замальовок.

І якщо треба, він стане блядською шавкою. Навчиться лаяти, дерти зубами глотки. Залиє у хребет титановий стержень, виростить у собі силу. І покладе цей чортовий світ кривавим килимом під ноги. Собі? Чи...

- Кусатись уже не хочеш? - запитує, натякаючи. Чонгук сповільнює темп, оцінюючи реальність такого питання по інтонації, тому що єдине джерело - місяць - уже не світить. Блискавиця знову проходить між хмарами, освічуючи Техьона, велично завмерлого. Його оголене через сповзлий воріт халата плече, зухвалий погляд з-під знову спалого на очі волосся та зарозумілу посмішку, яка здіймає справжню бурю всередині. Саме тому у відповідь він посміхається, на мить ховаючи обличчя у згині ліктя. - Я не знав, що мені можна.

- Ти став моєю мрією, Техьоне, - несподівано, аж вибиває повітря із легень. - А я готовий стати піском під твоїми ногами.

- І що... - нарешті змушує себе заговорити. - Що ти бажаєш на Різдво? Техьон піднімає погляд. Дивиться невідривно, перебирає пальцями низ безглуздого светра з оленями, який йому подарувала мама торік, і кліпає своїми довгими віями, медовими очима бродячи по збентеженому обличчю навпроти. У них, цих медових очах, непідробно читається пристрасне «тебе», вигравіюване на дні зіниць палким серцем, що зараз горить нестерпно.

Зустрітися з колишнім чоловіком через сім років після розлучення. Справжня удача, чи не так?