Фелікс погодився на стосунки з асексуалом Чанбіном і ще довго носився з усвідомленням, що обрав кохання, замість міцного члена в задниці. Якби міг, зробив би принт на значку та приколов собі на груди «не в сексі єдиному щастя». Але чомусь його ніхто не попередив, що життя після урочистого поєднання двох закоханих сердець та загальновизнаного хеппі енда тільки перший час нагадує цукрову вату. А потім ви залишаєтеся сам на сам з усвідомленням, що не знаєте, як далі жити з цією людиною. Особливо, коли сублімувати відсутність сексу сяючими очима партнера та ласкавими обіймами стає дедалі важче. Він чудово розумів, що секс в нормальних стосунках грає не перші ролі. Десь відсотків десять, коли інші дев'яносто приходились на побут, взаєморозуміння та піклування один про одного. Але, сука, як же йому не вистачало тих йобаних десяти процентів. Хван Хьонджін/Лі Фелікс, Лі Фелікс/асексуал Со Чанбін У роботи з'явилося неймовірне озвучення від каналу Фф українською https://www.youtube.com/watch?v=rjVjG4_PhfM&t=1s

Два ворогуючі класи А і В. Перший зосереджений на точних науках, другий на гуманітарних. І вони з'ясовують хто крутіший не тільки на шкільних змаганнях та заходах, а й на перервах, за двором школи, біля гаражів, і не знаннями та вміннями, а силою. А почалось все з середньої школи, коли однокласники Хан Джисона вступились за нього у бійці з приставучим Лі Мінхо, колеги якого також встали проти паралельного класу. Останній рік старшої школи - останній шанс все змінити і припинити цю ворожнечу... або завести її ще далі... Дисклеймер: Нецензурна та не зовсім літературна (суржик) лексика використані у роботах для більш живого відображення та детальнішої характеристики персонажів. Дякую за розуміння. Приємного прочитання♡

Мінхо тікає через вікно до свого хлопця Джісона, який влаштував у мотелі романтік із вкраденими квітами. Він кохає його, не зважаючи на різний соціальний статус та життєві цінності. Для нього Джісон - довгоочікуваний ковток свободи та кохання, і бути він хоче тільки з ним. . pwp 18+. Minsung.

Про літо, море, втрату та спробу дати собі ще один шанс. . Mutus - від латини німий, безголосий. . Від автора: Дача існує. Вона справжня. Містечко теж. Майже все написане - мої особисті спогади про те місто та людей. Сподіваюся, ви теж відчуєте мою любов до них. . Банхо.

Місто поглинуло його, перетворило на одного зі своїх привидоподібних мешканців. Фелікс ховається за багатоликим полотном себе, віддаючи останнє, щоби згодом отримати все. Париж - це не місто кохання. Це місто хворобливої гонитви за кращим життям. І навряд чи доречно кликати переможцем того, хто добігає до фінішу першим. На шляху Фелікс відриває від себе криваві шмаття мрій, оголюючи вразливий скелет, що покритий щільним шаром білої погані й слізьми, що так довго розпеченим джгутом стискали горло. . . . . Хьонлікси. Мінлікси. Суворо 18+. Піднімаються теми смерті, наркотичної залежності, токсично-аб'юзивних стосунків. Якщо для вас це тригери - не читайте.

"А я хочу, щоб ти жив вічно, нехай і просто в моїй пам'яті..." --------------------------- Мінхо дивився на хлопця вірним поглядом, доки Фелікс доленосно стояв над ним, виголошуючи контракт свого серця. Він знав, що його казка завершується і, якщо колись він стане її персонажем, вдруге не буде прочитаною нізащо в світі, але в реальному житті початок знаходиться там, де в кожній казці настає кінець. --------------------------- Кохані мінлікси для душі💓

Шістнадцять юнаків, шістнадцять життів, сповнених таємниць, втрат і несподіваних почуттів. Вони не схожі один на одного, але доля вплітає їхні історії в одну спільну мелодію - про кохання, яке долає страхи, про дружбу, яка стає рятівним колом, і про вибір бути собою, навіть коли весь світ проти. Кожен із них приховує свої тріщини за масками впевненості: хтось боїться зізнатися в коханні, хтось бореться з тягарем минулого, а хтось наважується відкрити серце вперше. Але чи вистачить їм сміливості йти за покликом почуттів? І що вони готові втратити, щоб знайти себе?

Для Чанбіна переїзд у нове місто став його особистою трагедією. Він понад усе на світі хотів повернутися до свого звичного життя. Аж поки, одного вечора, він не бачить на балконі навпроти скрипаля, який грає так, що подих перехоплює.