Іноді життя може змінитися, не даючи жодної підготовки та інструкцій. Здавалося б, що може бути особливого у прогулянці парком. Компанія підлітків, що дочекалася весняних канікул, навіть уявити не могла, чим обернеться для них звичайний день. Замість доглянутих алей - стежки, що заросли, а замість яскравого сонця - похмурі пейзажі. Для цього потрібно лише один крок. І ось замість звичного світу - чужий.

(Продовження циклу "Шукаючи щастя". Може йти і як окремий твір) Отрута, вона усюди. У нашому ставленні до світу. У його - до нас. Але скільки її прийняти залежить від самих людей.

Чому вона не вбила цю дівчину? Тому що стало жаль? Тому що їй не вистачило холоднокровності, щоб зробити те, що треба? А чи треба це робити взагалі?