Пробачте, я може вже задовбала вас своєю ЗУНР, ну але як галичєнка на 87,5%, я не могла це не написати. І так, мені в 3 ночі більше не було більш нічим зайнятися, ніж як вираховувати на скільки відсотків я галичєнка.

Любов існує. Не ідеальна, зрадлива, болюча, але вона існує...

Люди зі шрамами з дитинства здавалися Вірі брудними, слабкими невіглами. Вона переконувалась в їхній убогості безкарно висміюючи за видимі вади. Але ніхто не передбачив, що цей бруд незабаром торкнеться і її. Тепер Віра зв'язана по руках і ногах тотальним контролем, втягнута у гниючу підземну злочинного світу, без права вибути з «гри». Нелюдська жорстокість спонукає її поставити на кін все заради помсти. Зрадити честь, принципи та мораль. На благо хаосу. _______________ Строго 18+. Сцени насилля, катувань, вбивств, самогубств. Підняття важких тем стосовно дітей і моральних цінностей. Автор нічого не стверджує, ні до чого не закликає, не рекомендує до прочитання.

(Warning!) присутньо багато помилок. (ну вибачте:)) Через певні обставини, дівча попадає в армію. Велике її щастя, попасти під крило хорошого офіцера. Прийняття нових умов, обставин. (не судіть строго, це тільки моє перше "творіння", конструктивні зауваження чи коментарі будуть доречні 🥺)

Let's watch

Дівчина з не найкращою репутацією в межах Дасквуду, по імені т/і намагається відшукати свого «друга» не знаючи навіть як він виглядає. Продовження детективної історії «Duskwood» так, як хотілось би мені) Важливо!!! Я не сподіваюсь на купу переглядів та прочитань, пишу це я переважно для себе й своєї сестри (щоб не кидати тобі все в переписці😙). Тож, якщо щось, критикуйте, пишіть що не зрозуміло (бо моя фантазія може ВзАгАлІ не містити логіки) я все поясню😂 Приємного прочитання💫

Уж краще смерть, чим вік прожити у неволі

Пориньте крізь морок і пітьму у моторошні, містичні сни, де невідомі істоти наспівують рядки дивних пісень, що й стали основою для віршів. У порожніх будинках, що їх поглинає степ і пустка, чути відгомін древніх ритуалів. Шепіт нічного вітру розмовляє з вами, манить у невідомість, туди, де закінчується безпечний шлях у Світі Снів. Чи се не вітер?..

Сподіваюсь вам сподобається

Дні мають бути мирними і навіть трохи нудними. Такими, як завжди - тихий шелест трави, чути гомін пташок серед дерев і гуркіт водоспаду. Моя рідна академія, настільки старенька, що кожен куточок береже в собі спогади. Дурні друзі, бо постійно тролять мене та все навкруги. Сміх. Тут можна навіть нічого не казати. Про останнє життя змусить забути. Кривава війна несе за собою такі ж річки. Наближається битва. Жорстока, довга, нещадна. Будуть ритуали. Стародавні, похмурі, таємничі. І буду я, хиле дівчисько з сумнівною репутацією і бентежним ім'ям - Кайлара. Ворог вже близько, його дихання я відчуваю у себе за потилицею, від чого зовсім зник нічний сон. Темрява і світло розірвуть тонку межу всередині та навкруги, але зможе поглинути мене та весь світ тільки щось одне. Будь ласка... Нехай це буде світло.