Він - помилка, яку вона вже робила. Вона - спокуса, яку він не планував повторювати. Лейла Саттон не вірить у кохання. Вона вірить у контроль, сарказм і дистанцію. Після зруйнованих ілюзій і болючих втрат єдине, чого вона хоче - тиші. Але тиша закінчується там, де починається він. Ной Міллер - її новий сусід. Нахабний. Самовпевнений. Небезпечний. Чоловік із темним минулим, холодними очима й руками, які знають, як ламати і як захищати. Вони ненавидять одне одного. Вони провокують. Дратують. Переступають межі. Вона боїться втратити себе. Він хоче зламати її захист - повільно, жорстко, без шансів на втечу. І питання не в тому, чи станеться між ними щось. Питання - хто першим здасться. Про дотики, що залишають сліди. Про бажання, яке лякає. І про спокій, який зіпсували назавжди. Іноді бути зіпсованою - єдиний спосіб стати живою.

Вона боїться кохання. Він - її найбільша спокуса. Гвендолін Спаркс пережила те, після чого не вірять у «назавжди». Кохання для неї - небезпечна хімія, що руйнує, залишає шрами й забирає контроль. Вона обирає стабільність, спокій і чоловіка, з яким не горить. Лендон Ерроу - її слабкість. Друг. Захисник. Спогад. Чоловік, який знає, як звучить її стогін у темряві й як виглядає її страх зблизька. Він не торкається - але кожен його погляд роздягає. Не зізнається - але кожна іскра між ними палає. Між ними - роки мовчання, заборонене бажання і ніч, яку неможливо забути. Вона тікає від пристрасті. Він дозволяє їй тікати... поки може. Це історія про тілесну пам'ять, яка сильніша за розум. Про бажання, що повертається у снах і дотиках. Про кохання, яке лякає більше, ніж самотність. «Іскри» - 18+ роман про напругу між «не можна» і «я хочу», про дружбу, що межує з гріхом, і про пристрасть, яка або знищить, або врятує. Бо деякі іскри не гаснуть. Вони чекають моменту, щоб вибухнути. 🫦

Десять..Імпульсивне бажання, яке потягнуло за собою безліч наслідків. Девʼять... Так не мало бути, але чи то віскі вдарив мені в голову, чи дівчина з зеленими очима, яка зʼявилася в морі негативу ніби маятник, манячи до себе. Вісім...Я нахилився до неї питаючи дозволу торкнутися її червоних губ, ніби жебрак, який просить гроші. Сім...Вона потягнула мене до себе і наші губи зустрілися в передчутті чогось магічного.Вони були саме такими якими здалися на перший погляд, мʼякими і солодкими. Шість... Я проникнув язиком у її рота, на смак вона була як мʼята з якимось алкоголем. Пʼять.. я ніжно прикусив її нижню губу, у відповідь на що, вона ставши навшпиньки потягнулася до мене, бажаючи стати ще ближче. Чотири..Моя рука заплуталася в її золотих кучерях, а інша тримала за її осину талію прилягаючи ще ближче.Три..Поки її руки бродили по моєму тілу, вона важко дихала притискаючи руку до мого серця, яке гупало так голосно, закладаючи мені вуха.Два..Це було справжнім..Один.. Все зупинилося.

Мене постійно лякала вода... Так, саме та, що тече з крана, коли його відкриваєш, чи та, що падає з неба під час дощу. Можете сміятися, але я справді боюся її. Бо вода - це не лише те, що ми п'ємо або що падає з неба. Це вона. Дівчина, що танцює в центрі танцмайданчика, не звертаючи уваги на жодного, хто знаходиться поруч. Кожен її рух, кожен поворот стегон змушує моє серце битися з усієї сили, наче воно намагається вирватися з моїх грудей. Зараз я навіть не впевнений, чи моє серце здорове, бо воно ніби б'ється об ребра, прагнучи вирватися на волю. Чорне, ідеально рівне волосся дівчини злегка погойдується, торкаючись її напівоголеної спини, спускаючись до джинсів, що обтягують тонку талію. В темряві нічного клубу я можу спостерігати за нею, скільки завгодно. Вона зливається з музикою, так, ніби сама є її частиною, немов музика живе в її тілі. І коли наші погляди перетинаються, моє серце наче виламується з ребер, а повітря стає густим і його недостатньо для того, щоб дихати. Неймовірна. Моя Сподіваюся вам сподобається🫶🏻 Книга 1 «Хроніки Сан-Хосе»

Грейс Ненавиджу тебе, Крістіан Блейк. Кожного разу дивлячись на тебе у мене зʼявляється бажання спочатку вбити тебе, а потім зацілувати до смерті. Кріс Шкода, бо здається я закоханий в тебе, Грейс Уітмор . Маленька злюка, яка стала величезною скалкою дупі, що я і не помітив як почав любити її. Грейс впевнена, що Кріс - найгірше, що траплялося з нею. Але чому тоді, дивлячись у його нахабні очі, її серце починає битися швидше? Кріс не може пояснити, чому ця маленька злюка змушує його забувати про все на світі. Він ненавидить, як вона перевертає його життя догори дриґом, але ще більше ненавидить те, що не може без неї. Дві душі, приречені воювати, чи два серця, які не можуть існувати одне без одного? Книга редагується, тому не судіть суворо💗