‼️завершено А літо травмоване. Гаряче і закохане, перше і останнє. Засипане ягодами та поцілунками, дрібним дощем та брехнею. Джісон ненавидів літо, а Мінхо любив те, що вважав своїм домом. Їм обом довелося тікати, з літа та дому. З поцілунків та почуттів. Зі своїх фантазій.

Всесвіт...галактики, планети і сузір'я. У багатьох із них є свої імена. Не кажучи вже за людей, адже у кожної людини є своє їм'я...кожної. Собаки, котики і різні інші тварини також якось звуться. У всіх них є імена....а я просто ніхто. І ні, це не якесь самоприниження, це моя сутність, як і сутність любої людини або тварини, сузір'я або планети, то в мене її просто немає.

Ав, де життя Чанбін втрачає усі фарби, але одна зустріч кардинально змінює усе. Звук мотору став найкращим другом, який веде його вперед та допомогає йти далі іншим.

Спокійний вечір Чана був перерваний появою сполоханого Чанбіна. Почервонілі очі та порожній погляд дали зрозуміти, що сталось щось жахливе. Або історія про те, що навіть найщасливіша казка може закінчитися не хеппі ендом. Але ніхто не забороняє почати писати нову, чи не так?

- Пане, цей захід лише за запрошеннями... - Віднеси мій багаж до другої кімнати ліворуч нагорі. Тієї, з якої найкращий краєвид, - наказує Мінхо й простягає слузі свою валізу, а потім скидає з плеча дорожню накидку. Вона біла. Так само, як і все інше, Мінхо виділяється з-поміж інших, вдягнених у кольори червоного вина, нудні сірі та шикарні чорні. - Здається, господар цього будинку наказав мені не впускати до себе незнайомців... - слуга виглядає трохи стурбованим, він точно не знає, хто такий Мінхо. Але скоро дізнається. Мінхо дивиться на нього зверху вниз, він інший, але швидше за все знає про таких, як Мінхо, бо працює тут. Мінхо простягає йому свою накидку, обережно, щоб не зім'яти її: - Я не незнайомець. Я прибув, щоб зустріти свого творця. Або історія, в якій Мінхо вирішує залишитися. Переклад з англійської. Автор: dulcetchan (https://archiveofourown.org/works/42738792)