Чонгук нестерпно любив чай, заспокійливий, солодкий, звичний. Але обпікся. Колись. За тим спробував каву, намагався змусити себе полюбити її гіркоту і післясмак, проте коли вона охолола, зрозумів, що як би він не стрався кава не замінить його чаю. Не знайде місця в серці. А чай, чай незважаючи ні на що був зашитий під шкіру. І коли він наважився спробувати його знову, усвідомив, що ніщо не перевершить для нього чаю, і лише ці жадібні ковтки терпкого напою повертають йому щастя. І теплим, і гарячим і студеним як крига. І Чонгук геть не про напої.

Може, у них передружба записана у списках планів на життя? Скоріше ні ніж так. Тому що п'яний Чімін реве йому в плече щоразу, коли його ігнорують, жаліється на те, що не люблять, не поважають і не хочуть - зробити такий висновок було б дурістю. Ймовірно, ця згадана дружба вже давно такою не була. - Може, ви ще поїбетесь тут? - Хосок заходить до кімнати з боку своєї спальні і безпардонно валиться на сусідній диван, тяжко видихаючи.

- Я серйозно повірю в слова якоїсь рандомної бабці?.....

Бачить ціль - йде до неї. Ну як тут щось заперечити? Залишається тільки слідувати поряд. Нехай сам іноді стаєш причиною, через яку коментатори на перебій сперечаються. Ніхто їм нічого не відповісти. Без слів.

Збірка замальовок.

Як бантани в "правду чи дію" грали і в коханні признавались.

Якщо погано прошу не кидайте тапком !!! 😂😂😂

Мінхо був звичайним хлопцем, а його сусідом був хлопець на ім'я Джісон. Вони ненавиділи один одного, але чи насправді це так?