№2 з циклу "Руйнівна четвірка". Якщо ми ненавидимо одне одного, ти презираєш мене, тримаєш на мене образу минулого, ігноруєш моє існування, то чому ти досі потайки шукаєш мій погляд серед сотні інших? Це майже те саме, що й залежність. Ми схожі, цим і притягуємо одне одного. Ти можеш вважати, що все вже забуте, але я ніколи не забуду біль, який ти принесла в мій світ.

Він жахливий. Жахливо привабливий викладач літератури, який стане прототипом мого улюбленого казкового злодія у моїй авторській історії. Певно, це буде найтісніший зв'язок, який нам вдасться мати, адже при ньому я врізаюся у стіни та абсолютно не орієнтуюся в просторі. Він може сперечатися зі мною в одну мить, а в іншу захищати від божевільного колишнього. Може дивитися вовком, а потім обережно посміхатися, слухаючи мої безглузді розповіді про власні невдачі. Він може добити моє ледве живе серце, або зцілити та повернути мені віру в кохання. Вона божевільна. Божевільно прекрасна зі своїми медовими пасмами, які світяться на сонці та злими очима, з яких у мене час від часу літають блискавиці. Ходяча проблема, заноза у моїй пихатій дупі та голові. Ця дівчина врізається в стіни, падає на сходах, влаштовує акції протесту та сперечається зі мною на парах. Підриває мій авторитет, а потім червоніє, ховаючи очі. В один день я одружуся з нею, або придушу десь посеред бібліотеки.

Те, кто друг друга ненавидят. Кто ожидал что их граница сотрется и ненависть привратится в любовь? Санеми который раньше видел все черно-белое, сможет видеть цвета. А Томиока который не к кому не привязывается, так крепко смог привязался к тому, кого даже видеть не хотел. ☆ﾟ⁠.⁠*⁠･⁠｡ﾟ☆ﾟ⁠.⁠*⁠･⁠｡ﾟ☆ﾟ⁠.⁠*⁠･⁠｡ﾟ Томиока: Help me i think he's crazy... Санеми: Ты что там сопли жуешь!?💢 (=-=)... Предлагаю узнать как бы это было....) Это одна с моих первых работ, ещё редактируется;)