Жити правильно - не значить жити щасливо. Я завжди була "хорошою дівчиною". Не з тих, хто кидає виклик світу. Не з тих, хто тусується до ранку чи змінює чоловіків, як сережки. Я вчилась, працювала, допомагала мамі, підтримувала зв'язок із батьком, навіть після розлучення батьків не зламалась, хоча мала б. Звикла мовчати, коли боляче. Посміхатись, коли хочеться кричати. Гасити всередині себе будь-яке полум'я, лише б залишатись зручною для інших. А потім... був один день. Один вечір. Один погляд. І божевільна думка, яка змінила все: А якщо я просто спробую? Без планів. Без зобов'язань. Просто прожити ніч не "хорошої дівчини", а тієї, яку всі боялись засудити вголос, але мовчки заздрили. Я вірила, що нічого страшного не буде. Що це просто досвід. Але з того моменту я почала втрачати себе.