Захарія Беркут ‒ типовий важкий підліток і хуліган. Він прогулює школу, створює проблеми і постійно попадається на бійках. Одного дня через такий спосіб життя його збираються вигнати зі школи, що безумовно дуже розчарує матір. Та раптом з'являється вихід ‒ його готова прийняти спортивна академія, та ще й з виплатою стипендії. Пропозиція виглядає дуже підозріло, але що вже втрачати? ____________________________________ Бойові Мистецтва | Здібності | Сучасність |

Так, це було в далекому 2015 році на Троєщині. Протагоністка Єва, незважаючи на сувору реальність, залишається наївною та мрійливою. Але що станеться з нею, коли рожеву крейду на сірому асфальті змиє дощ? Та де знайти прихисток, коли кожна добра посмішка оберталася пасткою для Єви?

Емоції. Це річ, яка не завжди піддається нашому контролю. Це те, що існує разом з нами. Будь то радість і щастя чи страх і відчай.

Сліди на серці, що не змиє час. Голоси, що лунають у тиші. Ця збірка - подорож у світ війни, де кожен рядок - це таємниця.

Тропічний курорт який в один момент перетворюється на пекло для всіх хто залишився там виживати

Молодий лікар Ян отримує несподівану й неймовірно привабливу пропозицію: безкоштовний відпочинок у затишному приміському пансіоні під Львовом. Господар маєтку, вишуканий та манірний пан Дашкевич, натякає, що шукає приватного лікаря для своїх особливих мешканців. Для Яна це виглядає як шанс втекти від міської метушні та отримати роботу мрії. Проте за фасадом шляхетної гостинності початку ХХ століття ховається щось зловісне. Дашкевич - мрець, чиє серце зупинилося ще до вибухів Першої світової війни, - десятиліттями збирає навколо себе тих, хто не знайшов спокою. Його гості не потребують ліків, вони потребують того, хто підтримуватиме ілюзію їхнього існування. Поки Ян насолоджується тишею та антикварним затишком, пастка закривається. Вечері стають дедалі дивнішими, розмови - холоднішими, а пацієнти, яких Дашкевич просить «оглянути», виявляються тінями минулого. Яна не просто запросили на роботу - його заманили, щоб зробити частиною потойбічної спільноти. Адже Дашкевич переконаний: лікар у їхньому колі має бути завжди, і найкращий спосіб утримати фахівця - це змусити його розділ

Чи замислювалися ви, яким непередбачуваним може бути життя? Ще п’ятнадцять хвилин тому ви сиділи біля вікна, слухали стукіт коліс потяга, думали про абсурдність власного існування, терпіли ненависних людей у вагоні. Та минули хвилини — й змінилося все. Ненависні люди пішли в небуття, а потяг став дорогою до смерті сотень людей. А що ж вона — панночка?

Він - Пасажир. Тінь, що зникає в темряві. День, позбавлений сонця. Той, хто був народжений пітьмою. Каліфорнія, Невада, Небраска, Нью-Йорк... Його шлях триває. Шосе, Пасажир і Водій - три речі, які існують поруч. Люди ховаються за масками, приховуючи справжню сутність. Але маски вже не просто метафора - вони оповили всю країну. У Пасажира теж є маска... Але яка? Тридцять аварій за два роки. • Будьте обережні! • Не сідайте до чужих машин! • Дотримуйтеся правил дорожнього руху! • Рівень небезпеки на дорогах зростає! Знову новини. Знову страх. Бережіться. Пітьма наближається. Але навіть у найгустішій темряві можна знайти крихке сонце...

Чи знаєте ви, що таке межі? Людські межі ... Це тоненька грань, яку легко перетнути як й у моральному так й у фізичному сенсі. Її можна перейти, зупинитися, вибачитися поки не пізно, та не повторювати цього більше, а можна перетнути так, що що й дороги назад уже не буде. Як й для тебе, так й для іншої людини. Один не правильний крок, і ти можеш зламати життя обидвох , за раз. Однак той хто ламає, за певний час частіше повертається в норму та живе своїм безтурботним життям, а тому кому ламають в норму уже складно повернутися. Вони просто напросто втрачають себе, та сенс існування може закінчитися навіть на одній маленькій помилці. Не всі сильні духом, щоб пережити горе. Іноді може пройти надто багато часу, щоб віднайти себе, але такі люди надзвичайно сильні. Хоть якого б масштабу горе не було. Як то кажуть « не ламай себе, ще більше з допомогою інших». Не мов переможниця у грі, немов програвши у житті. Підписуючи своє життя на страждання. Кожен новий старт-фініш, стане не початком чогось доброго, а початком відлуння усього чорного. З кожним новим забігом я стаю ближчою не до перемоги, а до тебе. І