Джісок ніколи не любив те, як грає він. Не любив інших, бо вони не вміли.

Хто ж знав, що доля сплете Квак Джісока з диваком, що смажить їжу на пожежних сходах

Лавілі - місто сірих, брудних і сирих ілюзій. Все в ньому здається підозрілим, й люди теж. Джісок ніколи нікому не довіряв поки не зустрів його - власну Совість.

Джісок вирішує прийти за тим, чого він прагне найбільше. TW‼️ смерть, кров, нещасні випадки, угода з дияволом.

- Якщо повернешся до мене.. Ким ти будеш? - Порушує тишу Джісок. Він завжди чомусь починає говорити першим, напевно, йому так багато хочеться дізнатись про смерть від її безпосереднього вісника. Вони сидять на околиці міста, між мостом і парком. Ліхтарі залишають тіні в воді, і та сяє фарбами. У Джісока буде чудовий день народження. Яскравий та кольоровий, насичений зимним щастям та теплом любові та сім'ї вдома. Джуйона, міського навіженого, випадкового незнайомця та остаточно живого Лі Джуйона в ньому не буде

О ніііі! Життя Джуйона таке лайнове, що він пішов під міст. Тобто на міст, а потім з нього під нього.