Тік-так, годинник нескінченно довго проклацував хвилину. Нас було четверо: хан сидів прикривши лодонею руку, а поряд лежало два тpuпи- фелікс і Хьонджин. Серце Джисона шалено калатало. Не варто була туди лізти, та хто знав, що у їхньому універі узагалі існує аудиторія N15? - Мінхо, швидше, у обох ще є пульс! Ми встигнемо! Один день змінить усе. "ТИ НАСТУПНИЙ!"- ця фраза більше ніколи не вийде з його голови й буде блукати безмежними хащами провини. Тепер, Лі, ти будеш вічно винити себе за те, що не скористався моментом. *** Ну, або ж історія про кроваві коридори закинутої лікарні десь у тьмяному світлі нескінченно моторошних подій. Там, де ти не захотів би опинитися нізащо. Можливо, ти все-таки зміниш свою думку щодо моїх робіт і перестанеш вважати їх дитячими казочками полинувши у темну безодню помаранчево-жовтих барв цієї історії. Повір, тобі сподобається)) from: tony.a for: someone (K.X.)

Мінхо вигнали з небес, позбавляючи можливості бути ангелом. Він став звичайною, нікчемною людиною. Поступово звикаючи до нових умов, життя наштовхнуло його на хлопця, який ненавидить Бога так само, як і Лі. Спільна ненависть віднайде сили ангела, які, здавалось, були втраченими, а обіцянка Мінхо «знищити батька» вже не виглядала такою недосяжною.

Важкі краплі впали з моїх вій, як тільки руки зімкнулись на спині Міна. Я так хотів, аби хтось був поряд, але просто не вірив, що маю право про таке мріяти. Я не був гідним його. І будь-кого іншого. Здавалось, всі у цьому світі краще за мене. Поки я в такому стані, інші рухаються далі та шукають визнання. Вони роблять щось, аби стати краще, а не просто ниють у ліжку і мріють про звичайну любов. За що мене любити? Що я такого зробив?

tw :: скло, згадки депресії, смерть « - Я просто хочу померти. Прошу.. - Чонін, я не дозволю тобі померти. Колись ти врятував мене, тому тепер моя черга рятувати тебе. »