Він не називає це насильством. Він каже: «Він просто запальний», «Це моя провина», «Все в порядку». Мінхо чує це кожного разу і відчуває, як стискається серце. Тому що він знає - це не нормально. І він не просто найкращий друг. Він - той, хто любить Джисона так, як той заслуговує. Залишилося тільки, щоб Джисон це зрозумів.

Історія із табору, яка не мала бути такою складною і заплутаною.❤️‍🔥 !!! перегляньте теги перед прочитанням!!!

Меч ранить, залишаючи після себе шрами, а люди ранять - залишаючи після себе спогади. Поступивши у коледж, Джісон сподівався почати нове життя, проте його минуле наздогнало і тут. Про страх, сором, недосказаність і прийняття своїх емоцій. ДИСКЛЕЙМЕР : ! в роботі присутні можливі тригери ! Ненормативна, нелітературна лексика, лайка і подібне використані у творі з метою кращої передачі характеру персонажа та атмосфери історії. Розповідь є цілком вигадана і ніяк не стосується реальних осіб. Описане в тексті не відображає світогляд автора, написане слід сприймати як окрему історію із своїми темними та світлими сторонами. p.s. автор немає нічого проти описаних навчальних закладів чи факультетів, щодо яких у тексті використано багато гіперболізації. Також для зручності, у роботі збережено звичну для України систему освіти (не корейську, де навчальний рік починається з весни). Дякую за увагу, приємного прочитання!

ти т/и учишся разом з Лі Мінхо в одному класі, він любить деколи поіздіватись над тобою но все в один момент вийшло з під контролю...