Коннор узнает, что его отец с Ритой решают жить в месте и тут у неё есть дочь, которая автоматически становится сестрой парня. Ему сложно, придётся жить с девушкой его возраста, которая чертовски привлекательна.

Семнадцать лет прошло с того как родилась Мария .Маша родилась обычной светловолосой девочкой с карими глазами она росла послушной девочкой, но в 6 лет случилось горе её отец погиб в автокатастрофе и когда были похороны девочка увидела тело отца и заплакала. После того как девочка пару дней плакала она подошла к маме и попыталась заговорить, но не вышло мать заволновалась и повела её к доктору там ей сообщили что девочка стала немая она не может издать ни звука её отдали в школу для изучения языка жестов после её окончания она пошла в обычную школу. Там она нашла подругу с которой и до сих пор дружит .

История о девушке, влюбившейся в грубого, высокомерного парня, но их знакомство сложилось не так, как хотелось бы.

Дні мають бути мирними і навіть трохи нудними. Такими, як завжди - тихий шелест трави, чути гомін пташок серед дерев і гуркіт водоспаду. Моя рідна академія, настільки старенька, що кожен куточок береже в собі спогади. Дурні друзі, бо постійно тролять мене та все навкруги. Сміх. Тут можна навіть нічого не казати. Про останнє життя змусить забути. Кривава війна несе за собою такі ж річки. Наближається битва. Жорстока, довга, нещадна. Будуть ритуали. Стародавні, похмурі, таємничі. І буду я, хиле дівчисько з сумнівною репутацією і бентежним ім'ям - Кайлара. Ворог вже близько, його дихання я відчуваю у себе за потилицею, від чого зовсім зник нічний сон. Темрява і світло розірвуть тонку межу всередині та навкруги, але зможе поглинути мене та весь світ тільки щось одне. Будь ласка... Нехай це буде світло.