!(книга редагується - сюжет не змінюєтья)! Одного дня життя Аделаїди Девіль безповоротно змінилося. Втративши батьків, дівчина довго намагалася оговтатися. Батько задовго до гибелі готував її до місця на чолі компанії. Взявши себе в руки, вона вирішила повернутись і намагатися жити далі. Аделаїда була шокована, дізнавшись, що, крім сімейного бізнесу, батько підготував їй "сюрприз" у вигляді клану мафії. Маючи намір спробувати прийняти "подарунок долі", вона знайомиться з партнером батька - Вітторіо Конте, який стає для неї певним провідником у кримінальний світ. Чим обернеться для них це партнерство і як впорається дівчина з випробуваннями, що на неї чекають? Чи зможуть вони приспати почуття, що зароджуються один до одного, чи це стане їхньою спільною силою? Які темні сторони одне одного їм відкриються?

Десять..Імпульсивне бажання, яке потягнуло за собою безліч наслідків. Девʼять... Так не мало бути, але чи то віскі вдарив мені в голову, чи дівчина з зеленими очима, яка зʼявилася в морі негативу ніби маятник, манячи до себе. Вісім...Я нахилився до неї питаючи дозволу торкнутися її червоних губ, ніби жебрак, який просить гроші. Сім...Вона потягнула мене до себе і наші губи зустрілися в передчутті чогось магічного.Вони були саме такими якими здалися на перший погляд, мʼякими і солодкими. Шість... Я проникнув язиком у її рота, на смак вона була як мʼята з якимось алкоголем. Пʼять.. я ніжно прикусив її нижню губу, у відповідь на що, вона ставши навшпиньки потягнулася до мене, бажаючи стати ще ближче. Чотири..Моя рука заплуталася в її золотих кучерях, а інша тримала за її осину талію прилягаючи ще ближче.Три..Поки її руки бродили по моєму тілу, вона важко дихала притискаючи руку до мого серця, яке гупало так голосно, закладаючи мені вуха.Два..Це було справжнім..Один.. Все зупинилося.

№2 з циклу "Руйнівна четвірка". Якщо ми ненавидимо одне одного, ти презираєш мене, тримаєш на мене образу минулого, ігноруєш моє існування, то чому ти досі потайки шукаєш мій погляд серед сотні інших? Це майже те саме, що й залежність. Ми схожі, цим і притягуємо одне одного. Ти можеш вважати, що все вже забуте, але я ніколи не забуду біль, який ти принесла в мій світ.

!!!книга не моя!!!! Переклад циклу «хроніки мафії »Кори Рейли Данте Бос Кавалларо. Його дружина померла чотири роки тому. Данте, що знаходиться в кроці від того, щоб стати наймолодшим главою сім'ї в історії мафії Чикаго, потрібна нова дружина, і для цієї ролі була обрана Валентина. Валентина теж втратила чоловіка, але її перший шлюб завжди був лише видимістю. У вісімнадцять вона погодилася вийти заміж за Антоніо для того, щоб приховати правду: Антоніо був геєм і любив чужинця. Навіть після його смерті вона зберігала цю таємницю. Не тільки для того, щоб зберегти честь покійного, а й заради своєї безпеки. Тепер, коли їй доведеться вийти заміж за Данте, її замок брехні під загрозою руйнування. Данте всього тридцять шість, але його вже бояться і поважають у Синдикаті, і він сумно відомий тим, що завжди досягає бажаного. Валентина з жахом першої шлюбної ночі, яка може розкрити її таємницю, але побоювання виявляються марними, коли Данте виявляє до неї повну байдужість. Незабаром її страх змінюється збентеженням, а потім і обуренням. Валентина втомилася, що її ігнорують. Вона сповнена рішучос

"Той, хто вперше сказав, що всі жінки - відьми, навіть не уявляв наскільки сильно... аж до мурашок по всьому тілу, перевертання предків у трунах, вимирання останніх представників різних вимираючих видів, до падіння неба на землю і свисту раків на горах... був правий." Це не фентезі. Це проста життєва історія :)

Ми були повними протилежностями один до одного. Як плюс та мінус на магніті. Як супергерой і суперлиходій у коміксі. Як ніч та день. Якщо вона завжди вигукувала "О, боже", то я звик говорити "О, чорт". Вона була ще не зіпсована цим життям, а я вже давно. Вона вірила в щире і чисте кохання, я ж сміявся над будь - якими проявами почуттів. Вона хотіла знайти в мені хоч щось хороше, але цього не було. Вона намагалася виправити невиправне і зазнавала поразки за поразкою. Це протистояння світла і темряви могло б продовжуватись нескінченно. Але я програв. Програв, коли закохався у неї.

«Я тікала від одного диявола... але закохалася в іншого.» В один день моє життя зруйнувалося: батьки заборгували величезну суму найнебезпечнішій людині в країні. Тепер я - розплата за їхні помилки. Відмова - смертний вирок для всіх, кого я люблю. Я була готова здатися... аж поки не з'явився він... Таємничий чоловік, якого я бачила лише одного разу - один танець, один погляд і невимовне відчуття, ніби наші душі були пов'язані задовго до цієї зустрічі. Він запропонував порятунок. Захист. Свій світ. Але що насправді рухає цим чоловіком? Відповіді лякають. Та ще страшніше те, що я починаю відчувати поруч із ним. Чи можна довіритися тому, кого знаєш лише одну ніч? Я тікала від одного диявола... І опинилася в обіймах іншого. Тільки тепер біль стала солодшою. А небезпека - бажанішою. Але найнебезпечніше в цій історії не вороги. А почуття, які спалахнули тоді, коли кохання було під забороною.

Мене постійно лякала вода... Так, саме та, що тече з крана, коли його відкриваєш, чи та, що падає з неба під час дощу. Можете сміятися, але я справді боюся її. Бо вода - це не лише те, що ми п'ємо або що падає з неба. Це вона. Дівчина, що танцює в центрі танцмайданчика, не звертаючи уваги на жодного, хто знаходиться поруч. Кожен її рух, кожен поворот стегон змушує моє серце битися з усієї сили, наче воно намагається вирватися з моїх грудей. Зараз я навіть не впевнений, чи моє серце здорове, бо воно ніби б'ється об ребра, прагнучи вирватися на волю. Чорне, ідеально рівне волосся дівчини злегка погойдується, торкаючись її напівоголеної спини, спускаючись до джинсів, що обтягують тонку талію. В темряві нічного клубу я можу спостерігати за нею, скільки завгодно. Вона зливається з музикою, так, ніби сама є її частиною, немов музика живе в її тілі. І коли наші погляди перетинаються, моє серце наче виламується з ребер, а повітря стає густим і його недостатньо для того, щоб дихати. Неймовірна. Моя Сподіваюся вам сподобається🫶🏻 Книга 1 «Хроніки Сан-Хосе»

Грейс Ненавиджу тебе, Крістіан Блейк. Кожного разу дивлячись на тебе у мене зʼявляється бажання спочатку вбити тебе, а потім зацілувати до смерті. Кріс Шкода, бо здається я закоханий в тебе, Грейс Уітмор . Маленька злюка, яка стала величезною скалкою дупі, що я і не помітив як почав любити її. Грейс впевнена, що Кріс - найгірше, що траплялося з нею. Але чому тоді, дивлячись у його нахабні очі, її серце починає битися швидше? Кріс не може пояснити, чому ця маленька злюка змушує його забувати про все на світі. Він ненавидить, як вона перевертає його життя догори дриґом, але ще більше ненавидить те, що не може без неї. Дві душі, приречені воювати, чи два серця, які не можуть існувати одне без одного? Книга редагується, тому не судіть суворо💗

І так я Т/і Сальваторе, наймолодша Сальваторе мені 159 і я єретик, так вже вийшло, що по маминій лінії є далекі коріння відьом, а в останні століття вони ні в кого не з'являлися, одним словом мені дуже пощастило. Після перетворення моїх братів я почала шукати заклинання щоб стати єретиком і врешті-решт знайшла. У 26 я перетворилася у вампіра і ні про що не пошкодувала вічна молодість і життя крім одного моменту, я потрошитель..Як і Стефан, так вже не пощастило 🙃. У 50 мене насильно забрали відьми, бо я творила багато чого поганого і скажімо так їм це не дуже подобалося, а оскільки я була першим штучно створеним єретиком, то творити на мені експерименти для них було дуже цікавою пропозицією. Що вони тільки не робили зі мною, замикали в темних великих ящиках, споювали мене вербеною, забирали мою магію, а інше що фантазія дозволить. В кінці кінців я втекла і щоб набратися сил я вбила дуже багато людей чим не сильно пишаюся, потім натрапила на Клауса, я йому сподобалася (напевно тому що я товариш по чарці не поганий) і ми якось потоваришували.