Світ був створений світлом. Але зламався від вибору. Коли боги мовчать - люди починають вирішувати, що є добро, а що зло. І саме тоді народжується справжня темрява. Свикарі - той, кого назвуть Предателем. Той, хто відкрив шлях злу. І той, кому судилося пройти через саме серце пекла, щоб зрозуміти: чи можна спокутувати гріх, який зламав світ? У світі, де Айми втратили вплив, де Чорна Гора шепоче прокляття, а Ец'Фарат пожирає душі, вибір стає страшнішим за смерть. Бо інколи... щоб перемогти зло - потрібно стати ближчим до нього, ніж будь-хто інший. І тоді постає питання: чи він рятівник... чи новий Звір?

Вірші. Квіти - нащадки сонця, що дарують тепло і красу спохмурнілому світу. Ця збірка про людей, які несуть в собі промені сонця. Вірші - відлуння їхнього світу в мені. Образ, що виникає, коли я уявляю людей квітами. Бережіть сонце в собі, даруйте його світу.

Він не шукав пригод. Він шукав хоча б паузу. Але отримав удар блискавки, кам'яну арку і магічний світ, де другий шанс легко переплутати з новим способом померти. На рубежі Проклятих земель магічні бурі перекроюють реальність, руїни не люблять гостей, а з темряви виходять істоти, з якими не домовляються. Тут чужинцю не дають ні довіри, ні часу на слабкість. Тут виживають ті, хто швидко вчиться, тверезо мислить і встигає зрозуміти, коли світ уже робить натяки. Щоб не загинути, Лексу доведеться пройти крізь кров, страх, чужі закони. Але, можливо, саме тут, серед бурь, руїн і смертельних доріг, він уперше за довгий час отримає не втечу від себе, а шанс зібрати себе заново. Не догорати, а оживати.