Солнце зашло за горизонт. Рабочий день кончился, все спешили домой, а кто-то, уже сидел и пил чай. Радостный, но и в то же время измученый Бокуто бежит домой к Акааши. Кейджи тяжело болен, и если не найти средства, то он может умереть. Эта мысль не давала Котаро покоя.
Дні мають бути мирними і навіть трохи нудними. Такими, як завжди - тихий шелест трави, чути гомін пташок серед дерев і гуркіт водоспаду. Моя рідна академія, настільки старенька, що кожен куточок береже в собі спогади. Дурні друзі, бо постійно тролять мене та все навкруги. Сміх. Тут можна навіть нічого не казати. Про о...
