Дні мають бути мирними і навіть трохи нудними. Такими, як завжди - тихий шелест трави, чути гомін пташок серед дерев і гуркіт водоспаду. Моя рідна академія, настільки старенька, що кожен куточок береже в собі спогади. Дурні друзі, бо постійно тролять мене та все навкруги. Сміх. Тут можна навіть нічого не казати. Про останнє життя змусить забути. Кривава війна несе за собою такі ж річки. Наближається битва. Жорстока, довга, нещадна. Будуть ритуали. Стародавні, похмурі, таємничі. І буду я, хиле дівчисько з сумнівною репутацією і бентежним ім'ям - Кайлара. Ворог вже близько, його дихання я відчуваю у себе за потилицею, від чого зовсім зник нічний сон. Темрява і світло розірвуть тонку межу всередині та навкруги, але зможе поглинути мене та весь світ тільки щось одне. Будь ласка... Нехай це буде світло.

«Каждый человек, любит быть счастливым, но это не всегда возможно, мы хотим построить нашу жизнь так, как мы этого хотим, но...увы, все происходит по-другому. Мы не умеем жить по правилам, поэтому мы делаем ошибки, вновь и вновь. Мы не замечаем, как из нас выжимают жизнь, может что-то мы делаем и правильно, но происходит это довольно таки редко.» Глории Макфин больше нет. Есть только Глория Мид и ее жизнь, которой будут новые знакомства, приключения, потери и неожиданности...