У той момент мені хотілося поїхати, зникнути серед вічного світла і забути все що сталося в моєму житті, забути ... І уявити що цього ніколи не було. Але ... Якби я знала що передбачає в собі ця, на мою думку, правильна зміна життєвого шляху. Якби в той осінній дощовий ранок я зупинилася і сказала собі що не зможу цього зробити, можливо ця біль душі не знищувала б мене в ці секунди. Уже в той день, коли я почула слова лікаря, в одній з палат центральної лікарні Сеула: «Вам пощастило що ваша сестра змогла стати вашим донором», все обірвалося, хотілося кричати на весь голос ... Хотілося просто запитати: «Чому ти приховала від мене цю правду, чому ти вирвала мені душу цією брехнею ».