Суддя Грір вважає, що від вуличних артистів жодної користі - самі проблеми: то образливу пісеньку заспівають про когось із міської влади, то гаманець вкрадуть. Але що він скаже, коли один з них, юнак з очима зеленими, як абсент, вкраде його серце? Це історія про те, що коли немає виходу - можна спробувати вийти через вхід. Про те, що ще ніколи не було, щоб ніяк не було. Про те, що кожен обездолений долю свою обов'язково знайде.