user54549020
Іде зима, обвіяна вітрами
Летять сніги, не зупиняючись на мить
І лиш солдат, в бою із ворогами
Згадавши маму, все вперед летить.
Не думав він ніколи так як ,
Про долю, про дитинство, про життя
Що може наступити такий хаос,
Що може бути, як безпомічне дитя.
Згадалося йому як ненька рідна
Із дому проводжала на війну,
Казала: " Бережи себе тн,и синку!
Лиш в снах до тебе я прийду."
А ці слова закарбувалися на серці
І душу гріють у лиху біду,
Пообіцяв солдат старенькій неньці,
" Обовязково з перемогою прийду!"
Вона ж, сльозами оповита,
Все молиться за нього день у день
Читаючи щоранку лиш молитву
У Господа благає, щоб скоріш настав з той день,
Коли вона зустріне на порозі
Синочка свого, змученого вкрай
А він їй скаже: " Добрий вечір, мамо!
Летів до вас як сокіл через гай."
А нині, як в окоп холодний ляже
Заплющить очі, бачить лиш її.
Це та людина, за яку він темними ночами,
Воює на страшній війні.
Іде зима, обвіяна вітрами
Летять сніги, не зупиняючись на мить
І лиш солдат, в бою із ворогами
Згадавши маму, все вперед летить..
Коли закінчиться війна розжарена від бомб земля -
воскресне.
Ти знімеш з себе ав