Одного разу замість дзвінка на урок залунала сирена, яка назавжди перевернула життя чотирьох друзів. Тепер їм доведеться зіткнутися з новим, страшним світом апокаліпсису. Київ, що перетворився на лякаючі джунглі, а виживання стало буденністю без права на помилку. Отримавши мутовані здібності, друзі також зустрінуться з тими, хто прагне їх знищити.

Роман Панаса Мирного «Повія» — твір величезної художньої вартості, один із найкращих соціально-психологічних романів української літератури XIX ст. У глухому селі, що загубилося на просторах Російської імперії, немов весняна квітка розцвіла дівоча краса Христини. А це дар, але дар нелегкий і небезпечний. Красиву дівчину підстерігають тисячі спокус, а якщо вона до того ж бідна і самотня, то уникнути їх їй у сто разів важче. Жоден чоловік не може встояти перед Христьою, волею долі що покинула рідне село і опинилася в губернському місті. Багато прикрощів і зовсім мало радощів, яким так раділа її чиста, наївна душа, випало на її частку. Життя Христини зірка, що немов падає, промайнула на темному небі, щоб, просяявши на мить, розчинитися в мороці.

Текст повністю Сюжет: утеча Григорія Многогрішного з «ешелону смерті» (етапного спецпотягу НКВС, що перевозив смертників ГУЛАГу до Сибіру) - перебування Григорія в родині Сірків - поїздка головного героя з на­званим братом Грицьком Сірком до Хабаровська - переслідування Григорія - зустріч Многогрішного з Медвиним у тайзі й розправа з ма­йором - утеча закоханих Григорія й Наталки за кордон СРСР (події відбуваються в 30-х роках XX ст.). Тема: зображення трагічної долі людини-особистості в радянському тоталітарному режимі. Головна ідея: перемога добра над злом; за будь-яких обставин кожен передусім має бути Людиною. Головні герої: Григорій Многогрішний (молодий український інже-нер-авіатор); родина Сірків: Наталка, Гриць та їхні батьки - Денис Сір­ко й Сірчиха; майор НКВС Медвин.

Михайло Коцюбинський

Вірші. Квіти - нащадки сонця, що дарують тепло і красу спохмурнілому світу. Ця збірка про людей, які несуть в собі промені сонця. Вірші - відлуння їхнього світу в мені. Образ, що виникає, коли я уявляю людей квітами. Бережіть сонце в собі, даруйте його світу.

Коли тяжіння стає нездоланним, все інше втрачає сенс. І залишається тільки він. Його подих, його погляд, його надія. І я стану першим і єдиним, хто пізнає його гравітацію...

Коли таємничий автор підкидає в твою шкільну парту записку - ти гадаєш, це романтика? А якщо записку ти знаходиш вже у власних речах? А якщо він знає, де ти живеш, і о котрій приходиш додому? Довіришся таємничому сталкеру, що приходить до тебе у мріях? *** Історія-подарунок для чудової дівчини. Тут не буде імен, не буде локацій. Лише Вона, Він, і таємниця. ***Крихітко, сподіваюсь, твої мрії здійсняться.

Ти показав мені вершину світу, і сказав, що це не межа. Ти подарував крила моїй мрії, і дозволив їй здійснитися. Ти повірив у мене ще тоді, коли і вірити не було у що. І тепер я не втрачу свій шанс - любити, творити, мріяти, літати... Якщо ти мені дозволиш.

Ніч, коли заборони втратили силу. Ніч перевтілень і бажань. Ніч, в яку «демон» вивільнив «янгола». І поцілував. Так жадібно, відверто, розкуто. Як не цілував нікого іншого раніше, і не поцілує потім. Тільки його, свого янгола зі смарагдовими очима, що через поцілунок забрав його демонську душу, взамін віддаючи янгольську, святу. 18+ Обережно, в геловінську ніч найвідвертіші бажання можуть стати реальністю. Ідейна ініціаторка написання коротких історій на Геловін: https://www.wattpad.com/user/Ellisdandelion @Ellisdandelion Ще одна учасниця челенжу: https://www.wattpad.com/user/Mariankamimimi @Mariankamimimi Буду вдячна, якщо прочитаєте їхні геловінські історії також. Приємної вам атмосфери в очікуванні вечора усіх святих душ.