Доля Stories

Відтоді як Марію почали мучити дивні сни, її життя втратило спокій. Вона бачить світ, який давно згорів у часі, і людей, що здаються небезпечно знайомими. Серед них-чоловік, чий погляд пробуджує щось заборонене, щось, що не мало повернутися. Її кішка Меморі, зі смарагдовими очима, спостерігає за всім із тишею того, хто вже бачив смерть і відродження. З кожним сном Марія розуміє: минуле не відпускає її-воно шукає завершення. Але коли минуле нарешті простягає руку, ціна згадок може виявитися нестерпною-навіть для того, хто вже жив скрізь віки.

Співає сонце, і день-зоря згасає Наче полум'я веселих пісень. Пісні арфи досі немає, Але вже плине часу натхнень. Чи справді є та арфа безцінна, Якщо скрипки плавно грають. Душі української правда нетлінна. Цікавії люди на арфі літають. Ой зроби, ти, чоловіче та й дві красні арфи. Та й здобудеш неминуче славу на всі ватри. Щоб одна лунала, мов пісня про квітки, А друга - про щастя, що долю несе. Одна арфа несе пісню, а долю несе друга. Мають по дві риси - щастя і любов. І ті арфи дві зійшлися в тугу, Наче верби тихі й явір між доріг. Мають силу неминучу другу, Що серце бачить крізь поріг. Одна арфа несе пісню, а долю несе друга. Мають по дві риси - щастя і любов. Де стали ці арфи між потоку доріг, чую я пісні плинні слова. Із струн летять вони наче мить, щоб дотик їх навіки в серці оживав. Одна арфа несе пісню, а долю несе друга. Мають по дві риси - щастя і любов.