Доля Stories

Співає сонце, і день-зоря згасає Наче полум'я веселих пісень. Пісні арфи досі немає, Але вже плине часу натхнень. Чи справді є та арфа безцінна, Якщо скрипки плавно грають. Душі української правда нетлінна. Цікавії люди на арфі літають. Ой зроби, ти, чоловіче та й дві красні арфи. Та й здобудеш неминуче славу на всі ватри. Щоб одна лунала, мов пісня про квітки, А друга - про щастя, що долю несе. Одна арфа несе пісню, а долю несе друга. Мають по дві риси - щастя і любов. І ті арфи дві зійшлися в тугу, Наче верби тихі й явір між доріг. Мають силу неминучу другу, Що серце бачить крізь поріг. Одна арфа несе пісню, а долю несе друга. Мають по дві риси - щастя і любов. Де стали ці арфи між потоку доріг, чую я пісні плинні слова. Із струн летять вони наче мить, щоб дотик їх навіки в серці оживав. Одна арфа несе пісню, а долю несе друга. Мають по дві риси - щастя і любов.