Кохання Histoires

«Скільки болю потрібно витерпіти людині, щоб зникла надія? Надія ніколи не згасає до кінця, як себе не обманюй. Навіть коли ти повністю закриваєшся від усіх і більше нічого не чекаєш, маленька іскорка все ж лишається. А що, якщо ця надія стане не просто відчуттям, а справжнім маленьким чоловічком, який невтомно доводитиме, що твоя надія саме на нього і чекала? Що робитиме Женя, зіткнувшись із цим? Звичайно, вона втече. Але чи дозволять їй це дві людини, які тепер заодно?»

Вона ненавиділа його. Принаймні так їй здавалося. Новий викладач, який постійно робив їй зауваження, занижував оцінки й, здавалося, навмисно псував життя. Вона була готова поскаржитися ректору, навіть не підозрюючи, що одна випадкова розмова переверне їхні життя. Він теж не мав права дивитися на неї довше, ніж дозволяє професійна етика. Та кожна зустріч стирала межі між «не можна» і «вже запізно». Коли між ними нарешті спалахують почуття, вони обоє роблять вибір, який розбиває серця сильніше, ніж будь-яка зрада. Він відштовхує її, щоб урятувати. Вона переконана, що стала для нього лише черговою помилкою. Та чи здатне кохання вижити після слів, які неможливо забути? І що сильніше - страх втратити все чи бажання бути поруч із єдиною людиною, без якої життя втрачає сенс? Історія написана без допомоги ШІ. Історія писалася під натхненням від пісні і кліпу "Spotlight" Marshmello x Lil Peep. Чому так - я сама не знаю, така в мене ексцентрична муза:)

І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути я ще ніколи не пила Такої чистої печалі, Такої спраглої жаги, Такого зойку у мовчанні, Такого сяйва навкруги. Такої зоряної тиші. Такого безміру в добі!.. Це, може, навіть і не вірші, А квіти, кинуті тобі. (Ліна Костенко)

Це історія про те, що іноді людину потрібно втратити, щоб зрозуміти її справжню цінність. І про те, що справжня тиша настає не тоді, коли зникає інша людина, а тоді, коли нарешті стихає біль усередині.

Ольга змушена обійняти посаду секретарки в компанії, що належить давньому другу батька. Її бос Павло виявляється людиною зі своїми дивацтвами, які в певний момент починають її приваблювати. Оля й сама не помічає, як закохується в нього, хоча з чуток знає, що цей хлопець може втратити інтерес, щойно досягне свого. Всупереч здоровому глузду її нестримно тягне до Павла, а тут він ще й звертається з несподіваним проханням - зіграти роль його нареченої на одному заході.

Мірса Фірт дівчинка з невеличкої багатодітної родини живе в звичайному місті, що знаходиться на відстані чотирьох кілометрів від столиці їх неймовірно прекрасної Батьківщини яка в даний момент знаходиться в стані не оголошеної, але діючої війни з країною сусідкою. Дівчина в цьому році закінчує 11 клас та планує пов'язати свою долю з журналістикою. Тому після екзаменів подає свої документи в два вузи на цю спеціальність, проте героїня має не досконалі оцінки тому для підстраховки подає ще на декілька спеціальностей які на її думку їй зрозумілі і цікаві...

Love story

Вибачайте якщо не цікаво,я ще вчуся. І ще якщо будуть багато помилок виправляйте)

Не кожен здатен зрозуміти сенс, тему, вірша , бо почуття у кожного такі самі різні як розуміння, що таке кохання.

На своєму досвіді я хочу розповісти про стосунки у парі , взаємодію людей як окремих особистостей . Закони любові і поради для тих , хто вже перебуває у стосункає і тих, хто тільки шукає супутника всього життя . Мій багаторічний досвід у стосунках не ідеальний (далеко) , але є те , чого я навчилась в них і вчусь далі . Отже , я зібрала для Вас найбільш цінні поради , які я винесла зі свого досвіду .

Юная девушка которая всегда испытывала доверие к людям, была влюбчивой, доброй, мечтательницей и любительницей Шекспировских романов, любила носить платья и красиво выглядела всегда. Она всегда радовалась жизни.. Но вдруг её охватило какое то недоверие к человечеству... И тут появляется он... И проиходит чудо

Надіюсь вам сподобається

Розповідь, про яку не розповісиш кожному. Плин думок, що викликають знайомі почуття у всіх. Хвилювання, розпач, спокій, дотик... Чого, чи кого??

Кохання, перші трабли, сльози,життя

вона і досі шукає... вона і досі кличе... вона і досі має надію...

Поезією ми відпочиваємо, сльозами пишемо, а думками малюємо... Це наша суть ще з дитинства. Усі люди - це частина великої галактики і безмежного всесвіту. Нехай троянди вашої душі знаходять втіху у творчості. Запрошую вас у подорож квітучими пелюстками фантазії ще одного героя-романтика...

це було яскраве, тепле, заповнене спогадами літо, як би повторити його знову, з вами....

Кожен з нас мріє про справжнє кохання, бажає бути потрібним комусь... І все це може бути, якщо вірити у себе. Навіть, якщо ти просто паперовий човник...