Подорож Stories

Цей твір є цілковитою вигадкою. Будь-який збіг з реальними людьми чи подіями є випадковим. Її поховали під білою берізкою, біля старої залізничної колії, і лише пірамідою з каменів позначено місце її поховання. Насправді це лише невеличка купка камінців. Я не хотіла привертати увагу до її могили, але й не можу залишити її без спогадів. Тепер вона знайде тут спокій, ніхто її не турбуватиме, а тишу порушуватимуть лише пісні птахів і грюки потягів. Одна - задля смутку, дві - задля радощів, три - задля дівчини. Три - задля дівчини. Я застрягла на трьох. Не можу рахувати далі. Голова гуде від звуків, у роті в'язко від крові. Три - задля дівчини. Я чую гомін сорок, вони сміються, дражнять мене, хрипло ґелґотять. Очікуй звістки. Сумної звістки. Тепер я бачу їх. Чорних на фоні блакитного неба. Не птахів. Щось інше. Щось наближається. До мене хтось звертається: «А зараз дивись. Подивись, до чого ти мене довела? Що ти змушуєш мене робити?»

Не велика оповідь про пошуки себе різними шляхами, місце у всесвіті, пробудження та вибір. Свобода і знання - найголовніше для розуміння.

Історія про те, як кількагодинне очікування в аеропорті перетворюється в бельгійський водевіль.