repercussionnnn
Колись давно зірки вплели у небо легенду.
Про квітку, що розцвітає між галактиками - лише один раз.
Про мітку, що з'являється на тілі того, хто зустрів свою споріднену душу.
Про любов, яку не можна пояснити - лише відчути.
Любов, яку заборонено. І саме тому вона така справжня.
У академії, де навчають читати зорі,
де кожна вежа має свою тінь,
а кожен погляд може бути останнім -
двоє юнаків перетинаються на межі пророчого болю і затаєного світла.
Вони не знали, що шукають одне одного.
Не мали права знати.
Але зірки не питають дозволу, коли хочуть зійти в одному небі.
Мітка з'явилась, коли було вже пізно.
Коли між ними - правила, ранги, вежі, клятви, мовчання.
Але квітка Кеаліна не зникає. Вона болить.