VolodymyrPavlenko
Співає сонце, і день-зоря згасає
Наче полум'я веселих пісень.
Пісні арфи досі немає,
Але вже плине часу натхнень.
Чи справді є та арфа безцінна,
Якщо скрипки плавно грають.
Душі української правда нетлінна.
Цікавії люди на арфі літають.
Ой зроби, ти, чоловіче та й дві красні арфи.
Та й здобудеш неминуче славу на всі ватри.
Щоб одна лунала, мов пісня про квітки,
А друга - про щастя, що долю несе.
Одна арфа несе пісню, а долю несе друга.
Мають по дві риси - щастя і любов.
І ті арфи дві зійшлися в тугу,
Наче верби тихі й явір між доріг.
Мають силу неминучу другу,
Що серце бачить крізь поріг.
Одна арфа несе пісню, а долю несе друга.
Мають по дві риси - щастя і любов.
Де стали ці арфи між потоку доріг, чую я пісні плинні слова.
Із струн летять вони наче мить, щоб дотик їх навіки в серці оживав.
Одна арфа несе пісню, а долю несе друга.
Мають по дві риси - щастя і любов.