Mar1eska
Кажуть, що протилежності притягуються. У цій історії саме так і сталося.
Аліса Лозівська - донька одного з найвпливовіших чоловіків у місті. Її батько волод найбільшою будівельною фірмою в Україні, тому дівчина зростала у світі, де шкільні поїздки замінювалися подорожами за кордон, а дитячі забаганки виконувалися швидше, ніж вона думала про них. Та розкіш не зіпсувала її. Навпаки - вона навчилася бачити цінність не в речах, а в людях, тому й дозволяла відкривати свою справжню добру сутність тільки тим, кому довіряла. За глянцем і статусом ховалася дівчина, яка мріяла про просте людське щастя - щире та без пафосу.
Артем Ткаченко - її повна протилежність. Хлопець, якого виховала вулиця. Його дитинство закінчилося занадто рано: у 11 років він залишився без мами, а батько, не витримавши болю, загубився між пляшками й тінями власної поразки. Дорослішати Артемові довелося самому - без порад, без підтримки, без тепла. Він навчився покладатися тільки на себе, захищати тих, кого любить, і йти вперед, навіть коли сил уже майже не залишалося.
Його життя було суворим, але зробило його сильним.