Війна Stories

An unknown, quiet Ukrainian town where I live. Strangely, all my life I thought I was living "under God's wing" (or "in God's pocket"). I never truly worried about anything... In the end, during one of my walks in the city park, my luck finally failed me. And I was even on a date with a girl at the time! The war caught me in its most vivid manifestation and abruptly forced me to rethink some things about myself at a very inopportune moment. Or was it only my imagination? ... Невідоме, тихе українське місто, в якому я й проживаю. Дивно, але все життя я думав, що знаходжуся ніби у "Бога за пазухою". Ніколи і ні про що насправді не хвилювався... Зрештою, під час однієї з прогулянок міським парком, моя вдача все-таки мене підвела. Так я ще і з дівчиною тоді на побаченні був! Війна спіткала мене у найяскравішому своєму прояві та різко змусила дещо переосмислити у самому собі, в дуже неслушний для цього момент. Чи так лише мені здалося?

Війна в Україні 2022 рік.

Маркіян. Марк. Марко. Пан Кі. Він мав багато імен, але ким був насправді?

У сучасній Англії, де серед людей живуть Чорні й Білі чаклуни, які ворогують між собою, сімнадцятилітньому Натанові ведеться дуже непросто. Адже він - ЧБ, Напівкодовий, ні Чорний, ні Білий. На нього полюють Білі маги, його не сприймають Чорні. Він закоханий, але навіть на дівчину, якій належить його серце, ледве чи може покластися - хтозна, можливо, вона теж шпигунка? Натан здобув свій унікальний чарівний Дар, але опанувати його дуже складно - звір, що живе у хлопцеві, надто любить вбивати. Проте навчившись керувати своїм Даром, Натан допоможе відновити втрачений баланс сил у відьомському світі, і нарешті визначиться, який же він: добрий чи все-таки лихий?

це було яскраве, тепле, заповнене спогадами літо, як би повторити його знову, з вами....

"Моя вина. Мій гріх перед людьми. Усе ж було за нас. Чому ж програли ми?" © Ліна Костенко "Берестечко" // про державу, війну та смерть//

Мелоді була простою дівчиною королівської крові, до того дня, як їй виповнилося 13. Цікаве це число, правда? Воно приносить нещастя, негаразди, непрємності. А що ще воно принести, коли мова йде про магічний світ, де відьом спалюють на вогнищах.

У світі, де пробудилися древні титани, людство стоїть на межі знищення. Єдина надія - це воїни, здатні пробуджувати силу "удару світла" та посилювати свою міць із кожною перемогою. Разом вони створюють загін Титанобійців, який вирушає у безкінечну битву проти монстрів, аби відкрити таємницю походження титанів і зупинити їхній наступ.

Амайя повертається додому після війни. У тихому куточку свого будинку, серед бамбукових стін, вона намагається відновити внутрішню рівновагу і знову відчути себе мирною людиною. Але спогади про війну не дають їй спокою.

Ніхто не очікува, що так станеться... Та можливо це не так однозначно. З чого все ж таки все почалось - невже з курки, чи може все ж таки з яйця. Хоча не виключаю той факт, що це можуть юути містичні сили.

Я буду писати вірші з нотами війни

Трагедія сучасного світу в очах двох закоханих. Страх, відчай та відвага. Коли тобі нічого не залишається окрім поринути в обійми долі...

Історія про простого хлопчика Максима, який мав просте неквапливе життя, мріяв про хороше майбутнє, мав вірних друзів , був щасливим, але доля виявилась жорстокішою, один день перевернув з гори до ніг все його життя...

1915 рік, Енді обмінює шкільні речі на військову амуніцію та йде на фронт. Його навчили воювати, та коли все скінчилося, ніхто не розповів як жити далі. Хлопець і досі відчуває вагу пістолета у своїй руці.

Тут будуть історії за війну, моїх друзів, рідних, про мене, багато цікавого

Легенда, що оживає. Буду рада почути ваші відгуки, коментарі та зауваження.)

Вірш присвячується всім тим, хто втратив бодай щось через війну.

тут про те саме перше і поки останнє