Таємниця Stories

«Берег належить тим, хто має право на завтрашній день. Безодня - тим, хто став ціною цього права. Я стою посередині, і пісок під моїми ногами вже перетворюється на воду. Мій найбільший гріх не в тому, що я хочу жити, а в тому, що я посміла відчути себе берегом, будучи лише частиною океану». Амі - одна з тих, кого називають «тихими». Вона виросла в закритому пансіонаті, де кожен день був підготовкою до однієї мети: стати донором і віддати себе частинами тим, кому пощастило народитися «справжніми». У її світі немає майбутнього, є лише графік виїмок та очікування фінального завершення. Все змінюється, коли Амі усвідомлює, що її почуття не належать системі. Коли межа між обов'язком і бажанням просто бути стає занадто тонкою. Тепер вона стоїть на роздоріжжі: прийняти свою долю і покірно зникнути, чи вкрасти у системи бодай одну ніч справжнього життя, навіть якщо ціна за цей крок буде вищою за смерть. Це історія про дівчину, яка намагається знайти опору там, де її немає, і зрозуміти: чи можна залишитися собою, коли тебе вже поділили між іншими?

«У цій партії я - не ферзь і не пішак. Я - той самий хід, якого вони не чекали. Щоб дістатися до короля, мені довелося заманити принца в пастку, де правила встановлюю я.» Емілі пам'ятає запах дорогого парфуму та холод сталі. Тієї ночі вона втратила все: теплий голос матері, сильні руки батька і право на звичайне життя. Їх убили прямо в неї на очах - холоднокровно, заради однієї шкатулки, цінність якої дівчинка тоді не могла збагнути. Відтоді її життя перетворилося на довге очікування. Вихована в стінах суворого інтернату, який був лише прикриттям для секретного тренувального табору «Орден Попелу», Емілі навчилася ховати емоції за непроникною маскою. Там не вчили географії чи мистецтву - там випалювали людяність, замінюючи рефлексами. Єдиною опорою для неї став - такий же «нічийний» підліток, який обрав її темний бік. Для світу вони пара, але для самих себе - спільники, пов'язані спільним болем і кодексом виживання. Коли ціллю Ордена стає один з найбагатших людей міста, Емілі впізнає в ньому свого ката. Тепер гра стає особистою. Щоб дістатися до вбивці, який ховається за високими парканами

Finding yourself in the middle of the forest doesn't sound very exciting. Especially when you don't know how it happened and when it turns out to be another world. Beyblade Burst fanfiction in fantasy. Опинитися посеред лісу звучить не дуже захопливо. Особливо, коли не знаєш, як це сталося, і коли виявляється, що це інший світ. Фанфік про Бейблейд Вибух у жанрі фентезі.

Історія була написана для конкурсу «Секрет Полішинеля». Тема якої: усім відома таємниця у світі фентезі, про яку всі мовчать.

В Ярослава досить багато проблем, хоча він їх не визнає - не дуже цікава робота перекладача, потяг до загадкової співробітниці Ані, хаотичні стосунки з іншими дівчатами, стрес і неможливість розслабитися. Поламки трамваїв чи відімкнення гарячої води стають лише черговими "тригерами" на фоні. Але лише до певного моменту, коли львів'яни і сам Сергій зроуміють, що місто збунтувало і їх чекає Львіський Локальний Апокаліпсис.

темному лісовому містечку Аліна зустрічає таємничого хлопця Даміра з блідою шкірою й світними очима. Він виявляється вампіром, а їхнє кохання стає смертельно небезпечним: клан вампірів не дозволяє близькості з людьми. Але Аліна не боїться, а Дамір готовий ризикувати всім, щоб залишитися з нею. Чи зможе кохання подолати темряву і дати шанс на справжнє життя?

Пітьма ніби розмовляла з ним, запрошуючи до своїх обіймів. Це відбувалося часто. Щоразу, коли його руки стискалися в кулаки до побілілих кісточок і відрослі нігті впивалися в долоню, темрява запрошувала його до себе, шепочучи у вухо, що ось-ось і йому стане легше, якщо він простягне до неї руку і зірветься у прірву. Темрява була липкою, неприємною і мляво простягала нереальну долоню до шраму на лобі. Їй подобалося бачити шрами.

Бородатий здоровань, карабін, багажник - і смертний вирок під світлом космічного корабля. Але найстрашніше ще попереду. Коти у химерних упряжах не просто говорять - вони командують. Жорстока справедливість, яку ніхто не оскаржить, вже винесена. А той, хто ще вчора вважав себе мисливцем, сьогодні - лише тремтяча здобич під металевими кігтями суддів із зірок.

Магія- таємні двері, що хоче відчинити майже кожен. Але що за цими дверима? Які наслідки від такого "підглядання". Кара і насолода, вбивство душі і приємна залежність. Що ж ми побачимо за дверима? Ходімо...

Минуло десять років, але я досі пам'ятаю той дивний сон і гру, яка змінила все. Подруга колись розповіла про сестер-близнючок, одна з яких згоріла, а інша потрапила в руки психа. Я не вірила, доки сама не зустріла дівчину з екрану. Тепер вона стежить за мною, і кожен мій програш у грі стає дедалі реальнішим...»