Україна Stories

Ця книга - про миті, які часто залишаються непоміченими: ранкове небо, шум дощу, подих вітру, тишу після грози й тепло, що живе всередині кожного з нас. Ці вірші нагадують, що навіть після найважчих днів настає світанок. Вони про любов до життя, віру в майбутнє, внутрішню силу й здатність знову розквітати, незважаючи ні на що. Нехай ця збірка стане місцем, де можна ненадовго зупинитися, вдихнути на повні груди й згадати, як це - по-справжньому жити.

Моя версія їхньої історії

An unknown, quiet Ukrainian town where I live. Strangely, all my life I thought I was living "under God's wing" (or "in God's pocket"). I never truly worried about anything... In the end, during one of my walks in the city park, my luck finally failed me. And I was even on a date with a girl at the time! The war caught me in its most vivid manifestation and abruptly forced me to rethink some things about myself at a very inopportune moment. Or was it only my imagination? ... Невідоме, тихе українське місто, в якому я й проживаю. Дивно, але все життя я думав, що знаходжуся ніби у "Бога за пазухою". Ніколи і ні про що насправді не хвилювався... Зрештою, під час однієї з прогулянок міським парком, моя вдача все-таки мене підвела. Так я ще і з дівчиною тоді на побаченні був! Війна спіткала мене у найяскравішому своєму прояві та різко змусила дещо переосмислити у самому собі, в дуже неслушний для цього момент. Чи так лише мені здалося?

Історія про простого хлопчика Максима, який мав просте неквапливе життя, мріяв про хороше майбутнє, мав вірних друзів , був щасливим, але доля виявилась жорстокішою, один день перевернув з гори до ніг все його життя...

Будильник продзвенів о 5:47 - на тринадцять хвилин раніше, ніж вона планувала. Але вона вже не спала. Пів року тому вона не могла пробігти й кілометра, не задихаючись. Тепер попереду - перший напівмарафон, і чотири місяці, щоб перетворити страх на силу. Це історія про ранок, коли мало не здалась. Про незнайомку на набережній, чия куртка ніби була створена саме для цього вітру. Про спортивний майданчик, який хтось подарував місту - і про людей, які щодня обирають рух замість спокою. Це історія про те, що вершина - не місце. Вершина - це момент, коли ти вирішуєш не зупинятись. Художня історія, натхненна реальними людьми, які кожного ранку обирають бігти, попри втому, сумніви й погоду. Про Одесу, море, дружбу з незнайомцями і про силу, яку знаходиш там, де вже не сподівалась її знайти. Готові пробігти цей шлях разом з нею?

Ніч, розпал літа. Безглузда підліткова вечірка. Що могло піти не так? Та буквально все. Проте ніхто не очікував такого масштабу катастрофи. За одну ніч Марта втратила батьків і найкращу подругу. Залишившись сиротою, вона змушена переїхати до бабусі в забуте Богом село на Закарпатті: нова школа, чужі люди, спроби вижити серед відлюдькуватих односельців. Марта думала, що найгірше вже позаду, але хтось щойно почав писати новий розділ її життя. Кров'ю. Тепер вона не одна - куди б дівчина не пішла, за нею тягнеться шлейф нових убивств.

Дивний сон, вже вкотре порушує нічний спокій дівчини. Здавалося б, звичайний витвір фантазії. Проте, одна зустріч дає зрозуміти, що сон- це тільки початок дивини в житті дівчини, з незвичною зовнішністю. Нові цікаві зустрічі і знайомства, котрі розкривають, не менш цікаву історію її сім'ї, прогалини якої рижоволосе дівча бажатиме розгадати.

The psychic, by the name of Boyan Kaznadzey, is returning by bus from the "Battle of Psychics" competition, which he lost with a resounding defeat. His ability is bizarre: he sees the future, which he is utterly unable to change. There are no surprises in life for him; Boyan sees everything beforehand. It is not a life, but a complete spoiler. After his loss, he abruptly disembarks at a remote bus stop, far from the city, and visits a dilapidated old hut to bring his final prediction into reality. ... Екстрасенс, на ім'я Боян Казнадзей, повертається на автобусі з конкурсу "Битва Екстрасенсів", в якому він з тріском програв. Здібність його чудернацька - він бачить майбутнє, яке ніяк не може змінити. В житті для нього немає сюрпризу, все Боян бачить заздалегідь. Не життя, а цілковитий спойлер. Після програшу, він раптом виходить на віддаленій від міста зупинці та навідується до закинутої старої хатини, щоб втілити своє передбачення в реальність.

Вірш до третьої річниці повномасштабного вторгнення на терени України.

A love story of two boys united by their "broken wings" and shared interests. Yet, in the end, they soar high together! Love is Love, and, of course, Glory to Ukraine! Enjoy and savour the read! With love, Your _New_Book_

Любовна історія з красивим кінцем.

Збірка віршів на Українськісьй мові!

Записки емігранта. Моє життя і пригоди у Києві 1981-2222 роки.

Мелодраматична історія кохання та дружби із нотками детективу "Турчанка Танґюль" від автора, Оксана Олійник Моя книга, це заплутана історія життя головної героїні Марічки й її друзів, які доречі, ще ті жартівники й мастаки потрапляти у цілком несподівані ситуації. У цій історії, я стараюсь поєднувати дві культури - українську та турецьку, адже дія книги частково, поки-що, відбувається у таємничому й стародавньому місті під назвою Стамбул... До речі такою собі фішкою є те, що зовнішньо герої моєї розповіді схожі на турецьких акторів, так наприклад для прототипу образу Марічки я взяла зовнішність неймовірної Фахріє Евджен, а для головного героя - Бурака Озчивіта. Питання і досі актуальні, але щодо дружби між Анею та Софією, вже скоро (початок жовтня) постараюсь викласти розділ 14-15 де і буде відповідь на це питання, а також і на те, хто ж насправді ворог Марічки, Назар та Яна чи є ще хтось про кого мої герої забули...

Вірші які я написала у 10 та 11 років. На мою думку вони бузглузді та недосконалі. Адже це моі вірші Завжди в процесі

🏳️‍🌈 Дівчина приїздить до бабусі з батьками на рік на дачу в Карпати та зустрічає її. Любов усього життя заради якої готова звернути гори та вбити будь кого але всесвіт вирішує зіграти з нею поганий жарт.

Пітьма ніби розмовляла з ним, запрошуючи до своїх обіймів. Це відбувалося часто. Щоразу, коли його руки стискалися в кулаки до побілілих кісточок і відрослі нігті впивалися в долоню, темрява запрошувала його до себе, шепочучи у вухо, що ось-ось і йому стане легше, якщо він простягне до неї руку і зірветься у прірву. Темрява була липкою, неприємною і мляво простягала нереальну долоню до шраму на лобі. Їй подобалося бачити шрами.