Українською cerita

«Скільки болю потрібно витерпіти людині, щоб зникла надія? Надія ніколи не згасає до кінця, як себе не обманюй. Навіть коли ти повністю закриваєшся від усіх і більше нічого не чекаєш, маленька іскорка все ж лишається. А що, якщо ця надія стане не просто відчуттям, а справжнім маленьким чоловічком, який невтомно доводитиме, що твоя надія саме на нього і чекала? Що робитиме Женя, зіткнувшись із цим? Звичайно, вона втече. Але чи дозволять їй це дві людини, які тепер заодно?»

ЦЯ ПУБЛІКАЦІЯ ЗАМОРОЖЕНА Історія зараз на стадії переписування і редагування. І за її змінами можете прослідкувати в Пошли мене (змінена) Ви представляєте ситуацію, в якій людина просить послати її нах*уй? Що стається, коли це відбувається вам розкажуть наші герої. Від автора: Якщо ви це читаєте, то знайте, що я вас обожнюю! Я вдячна за ваш дорогоцінний час, який ви подарували мені і моїм героям! На дпний момент історія ще не дописана і я сама, як автор не знаю куди заведе доля головних героїв. Але думаю без палких... сварок і незручних ситуацій не обійдеться.

Це щось миле і коротке про Джеґулусів. Ніхто не дізнається де були Сіріус, Ремус і Пітер, але це ж на краще так? Можливо це те чого вам не вистачало. Буду рада відгукам) Малюнок на обкладинці не мій!!!(Вибачте не знайшла автора/авторку)

Книга, знайдена десь на землях Сонячного Королівства. В ній невідомий досі бард записував свої пісні. Його твори все ще збираються, аби увіковічнити його слово. По факту: вірші на тему світу Тиші авторки Редгрейн Лебовскі. Якщо ще якийсь вірш або пісня забреде до моєї голови, то він миттю і відвідає цю, так би мовити, книгу (:

Коли співак Чімін втрачає голос і не пам'ятає, як це сталося, то допомогти може лише Юнґі - чоловік із даром бачити чужі спогади. Проблема лиш у тому, що він - остання людина, якій Чімін довірить доторкнутися до себе.

Просто один із віршів, який написаний осіннім вечером;)

Пітьма ніби розмовляла з ним, запрошуючи до своїх обіймів. Це відбувалося часто. Щоразу, коли його руки стискалися в кулаки до побілілих кісточок і відрослі нігті впивалися в долоню, темрява запрошувала його до себе, шепочучи у вухо, що ось-ось і йому стане легше, якщо він простягне до неї руку і зірветься у прірву. Темрява була липкою, неприємною і мляво простягала нереальну долоню до шраму на лобі. Їй подобалося бачити шрами.

Я не знаю що писати просто 18+ з країнами і Т/і

рефлексії закоханості, виражені на папері

Вона жила у світі світла. Але щоночі належала темряві. Ліанель - звичайна дівчина у сучасній реальності, де дні минають тихо й передбачувано. Та коли настає ніч, межа між світами стирається. Сни стають надто реальними, а тіні - надто живими. Там, у іншій реальності, її знають. Її чекають. Її пам'ятають такою, якою вона сама себе не пам'ятає. Він з'являється з темряви - небезпечний, мовчазний, із поглядом, що бачив вічність. Він знає про неї більше, ніж дозволяє правда. Його присутність лякає і притягує водночас, розпалюючи пристрасть, від якої неможливо втекти. Між ними - заборонене кохання, таємниці минулого і вибір, що може зруйнувати обидва світи. Світло й тінь зіштовхуються, доля вимагає плату, а серце мусить вирішити: прокинутись... чи залишитись у сні назавжди. Бо інколи справжнє життя починається лише після опівночі.

Пропонуємо вам взяти участь у новому щотижневому конкурсі ЛУВРу. Всі умови викладені всередині)

Літо коти Сіріус залишився вдома. Але й Ремус не промах. Проте ця історія не про них fanart by sophithil

Життя як місяці. Все починається із чуттєвого й ніжного Березня, а закінчується - важким і морозним Груднем.

- В тебе є хтось хто зміг потурбуватися про тебе ? Від цього питання дівчина почала сміятися ще більше.

Ця історію про два світа: в одному головна героїня на ім'я Марія, яка понад усе хоче дізнатися хто вона є і хто її батьки; другий - фантастичний, в якому вона відзнайде свій шлях і своє призначення, в якому вона - загадкова постать на ім'я Мара.

Журналісти - борці за свободу. Завжди перші у війні за священну Правду. Саме вони найбільш чесні представники суспільства, котрі готові стати на захист Істини у будь-яку мить... Правда ж?

Цікаво, тому що правда.

Холодна зимово-осіння поезія із нотками закоханості і древнього міста