Юнгі povestiri

- Ти прокинувся? - запитує Чімін, коли вони відлучаються на каву. На ньому незрівнянний піджак із блискітками, темні джинси та сорочка, що облягає тіло. Вони зупиняються біля затишного містечка, поруч із рослинами, і Чімін нестримно цілує Юнґі в зморшку між бровами, розчулюючись від його похмурого і водночас із цим милого обличчя. - Типу того. Кілька секунд вони просто стоять, дивлячись один одному в очі, але тортури таки закінчуються, тим самим показує своєрідний білий прапор. Юнґі видихає запах кави з рота, і нахиляється до цих налитих губок, м'яких і пружних, як солодкий зефір. Він притискає Чіміна до себе, стискає вільною рукою талію, притуляється до цих звабливих губ і чмокає дзвінко, а потім ще раз і ще, аж доки Пак не починає хихотіти просто в поцілунок. Юнґі посмоктує нижню, прикушуючи її легенько, ловить тихий стогін, і облизує досить, як кішка кошенят. - Гей, у вас кава пролилася.

Коли співак Чімін втрачає голос і не пам'ятає, як це сталося, то допомогти може лише Юнґі - чоловік із даром бачити чужі спогади. Проблема лиш у тому, що він - остання людина, якій Чімін довірить доторкнутися до себе.

А що писати? ... Хуй