17 Partes Continúa Ніч...Це знову сталось вночі...
- Я не вірю, це просто неможливо, - дівчина стояла напроти Ангела, принаймні так їй здавалось. Його очі світились в темряві яскравим полум'ям, а крила нагадували про той величний та недосяжний статус. Та він тут... Поруч... Простягнув до мене свої руки, - Я не відпущу тебе, тільки не зараз, коли я все зрозумів!
Вона не чула цих слів, бо земля зникла з під ніг, а жахливий фатум штовхнув її вниз, в саме пекло, де немає нічого, лише порожнеча...
Раптом в темряві почало з'являтись світло, спочатку небагато, а далі все більше й більше. Голова стала тяжкою, а ноги не слухалися. Дівчина заплющила очі, а відкривши їх знову побачила свою кімнату, себе на ліжку і кішку, що пильно на неї дивилась.
- Ох, знову цей сон, дякую що розбудила мене, моя маленька пустунко,- промовила Лілі до кішки...