Це єдиний вірш , над яким я сумніваюсь:(
Він дався мені дуже важко , і якщо хтось його прочитає , то не факт що зрозуміє суть! Він єдиний такий в мене, і знаєте , я ризикую писати і опубліковуваати його тут.. цей вірш , скритий смисл в ньому реальний і.. ДУЖЕ СКЛАДНИЙ! він дався мені з трудом ..
я сиділа на кухні за столом , а наді мною висів годиник! так годиник. я сиділа і наблюдала за стрілками які цьокають без перестанку і думала , коли насстане час , КОЛИ вони зупиняться! знаючи правду , я продовжувала дивитись як дурна на годиник і внезапно , мене осінимо і Я зрозуміла що треба написати те що в мене на дуШі, хОча це було скорше всього голос годИнИка , його цокіт в моїй гОлові ...І ТАК Я ТОЖЕ ЗАПИТУЮСЬ СЕБЕ ЧИ Я НЕ ПАРАНОЇК АБОЖ ПСИХОПАТ..