Привид

Я здолаю перепони часу і відстані доріг. Затаївши подих, обійду хвилини і кілометри. Не злякаюся холоду, байдужості і розчарувань. Мене не підіб'ють градуси Цельсія, людська черствість і порожні пляшки з-під спиртного. Я тільки тілом у дорозі, а душею давно там; я привид швидкісних потягів і власного сумління... Я переборю себе самого і колись, у вечірній порі, достукаюсь до кватирки твого віконечка. Добре, якщо ти першою мене зауважиш... Я мало на це сподіваюся, як не вірю в те, що будеш сама...