У дитинстві, я любила казку «Русалонька». Але не цю наївну версію Уолта Діснея, а справжню - похмуру. Пам'ятаєте? Ту, де все закінчується погано. Принц одружується з іншою, а бідна, німа Русалонька з першими променями сонця стає піною морською. І раптом - безглуздий збіг, моє життя повторило жорстокий сюжет улюбленої казки. Минули роки, а я й досі стою перед вибором - здатися і піти на поталу злої долі чи довести, що можна придумати своє "довго і щасливо"!