"Несподіваний поворот долі"
Після того, як моє серце розбили на дрібні уламки, я дала собі слово більше ніколи не закохуватися. Це була єдина броня, яку я могла створити, щоб не відчувати болю. Але однієї ночі, зовсім несподівано, я зустріла його. Його погляд... Він був таким глибоким, що здавалося, ніби бачить мене справжню - ту, що ховається за масками.
Спочатку я відчайдушно чіплялася за свої стіни, наче вони могли врятувати мене від почуттів, які почали народжуватися. Але він, із м'яким голосом і невимушеним сміхом, який звучав, як літо, розбивав їх по шматочках. Його теплі слова й спокійна впевненість змушували мене повірити, що, можливо, я знову можу довіряти, знову можу любити.
Я спостерігала за собою, як з кожним днем перестаю боротися, як поволі здаюся. І врешті, в його присутності, зрозуміла: серце, хоч і розбите колись, все одно здатне битись знову.
