У цьому величезному, сповненому радості й смутку світі, я почуваюся жалюгідним тарганом, що приречений волочити своє безглузде існування аж допоки хтось не відбере його, необачно наступивши. Але якщо життя триває, можливо, не все так погано? Чи знайдеться місце в цьому яскравому розмаїтті кольорів для такої сірої плями, як я?