Щастя що залишилось у снах

Дивний сон. Він дав мені те почуття, что я ніколи не відчувала. Дивна будівля, дивні люди, дивне счастья. Черновола дівчину, пахнуща осінніми листьями так наполегливо не залишала спроб знову зустрітися. І мені знову довелося зашивати дірку в її колючому платті. Два хлопці, учні художньої школи, які щоразу лаялися через партію в карти, спустошуючи останні пакети зі шкідливою їжею. Перетворившись на чоловічу постать, з трохи притупленим поглядом, я прогулювався вузькими коридорами старої школи. І самотні двері, пофарбовані в туже білу фарбу, що й стіни, так манила мене до себе. І я нарешті її відчинив.