Скільки нас, знедолених? Розбитих вщент, розчавлених, пом'ятих долею? Скільки тут тих, хто втрачав... страждав... зцілювався... Ти був найпалкішим моїм коханням. Найбільшим переживанням. І найсолодшим зціленням. Ти увірвався в моє життя і розбавив їдку рутину почуттями. Ніжність, пристрасть, радість... А потім все обірвалося. Ти пішов і з тобою щезло все живе в мені. Ніжність спотворилася болем, радість переросла в жалість, а пристрасть обернулася на ненависть. Проте що б хто не говорив... Я все одно продовжуватиму писати тобі. Про почуття, страждання, про палку любов писатиму. Я вкотре напишу тобі прощального листа, якого ти ніколи не прогорнеш.