В гармонії

Віллоу.

Вона пам'ятала все. Занадто добре знала, що значить самотність в великому місті. І як це, бачити тільки непросвітний морок, коли навколо все опаляє пекуче сонце. Вона втікала від нього, цього світу, гублячись на сторінках книг. А на прослуховуванні... кричала. Цей крик... він був всередині неї, кожної хвилини супроводжував її, де б вона не була. Їй просто потрібна ця роль, можливо хоч так вона зможе позбутися своїх демонів та нарешті отримати той покій, на який заслуговує. А потім... зникнути, не залишивши після себе навіть примарного шлейфу духів. Невинна надія, яка розіб'ється на мільярд маленьких уламків. Чи можливо їх зібрати звону?...

Ісаак.

Він був гладким кинжалом. Вбивав одним поглядом так, наче прийшов з іншого світу. До нього неможливо було доторкнутися. Його гра була такою неймовірною, що в присутніх в залі глядачі виступали сльози на очах, а біль зникав у просторі. Сцена стала дль нього чимось схожим на його особистий... Лімб? На сцені він очищається. Стільки гніву, стільки жалю! Він мріяв отримати право голосу, вибір і поїхати якнайдалі від цього місця. Його дар талант - це