Тобі було всього 14 років, коли ти була вимушена покинути рідну домівку через початок бойових дій і тимчасово переїхати до столиці, де за час вашого перебуття там, батько зайняв високосплачувану військову посаду і ваше життя поступово почало налагоджуватися. Проте трохи більше, ніж через пів року, ви знову переїхали, цього разу аж в Італію - адже батьки так довго планували цей переїзд, так багато часу і грошей було витрачено на цей процес, що, пройшовши три четвертих шляху, дороги назад бути не могло.
Ти завжди мріяла залишитись в Україні, весь час сподіваючись, що одного дня батьки змінять своє рішення, але цього не сталось. Усі ці роки ти приділяла величезну кількість часу на вивчення італійської мови, роблячи це без великого задоволення. Проте завдяки цьому ти майже без проблем спілкувалася з італійцями та змогла знайти хороших друзів на роки. Поступово ти втрачала кожного через певні причини, але одна людина залишилась з тобою до твого останнього подиху.
Можливо, вашого знайомства хотіла сама доля, Всесвіт, щось вище за межі людського розуміння. Ви такі різні, але так ідеально