Per aspera ad astra

Сонячні промені пробиваються крізь фіранки. Дим сигарет заповнює легені і залишає за собою шлейф примарного спокою. Це те, чого не вистачало так довго. З кожною новою затячжкою його не вистачає все більше. Юнґі не хоче зізнаватись в тому, що в нього залежність не від нікотину, а від конкретної людини.
/au в якому в кожної людини чорні очі поки вона не зустрічає свого соулмейта/