В руках у Диявола

- Ні не підходь - вимовила я на одному диханні.
- А то що, янголе? - вимовив Марат із своєю диявольською усмішкою - що ти мені зробиш?
- Коли я виберусь звіци, тебе посадять і на довго, так що краще відпусти мене зарас і я нікому нічого не скажу.

Марат почав підходити до мене із чорними як ніч очима, я бачу як він розлютився і починаю відходити назад, але коли я роблю останній крок назад впираюся у стіну. І диявол ривком зупиняється навпроти мене в притик.О боже ні ні ні. Він схилився до мого вуха
- Янголе ти звіци не виберешся, ти тепер моя.