"Збреши, що ти кохаєш мене, будь ласка", - прошепоче він у темряві кімнати, боячись бути почутим. "Добре", - буде вторити йому у відповідь тиша. "А можна добре буде нашим назавжди?" - не втримається він від питання. "Добре", - розіб'ється в його голові невиразний образ когось рідного, але такого далекого. Поруч, на підлозі, буде лежати його серце, розбите вщент.
// Збірка драблів і міні.
Автор: misantropo
Оригінал: https://ficbook.net/readfic/11627305
Перекладач: к'юві (tg: sejfv)
Бета: Anasta (tg: Curiosity1507), Ксю (tg: prosto_ksyuuu)
Художник: Рой (inst: _suclik)